Восени 2017 року поліція в Крістіансанді скликала термінову прес конференцію, повідомивши про два вбивства. Підозрюваною була мати сімох дітей. Серед тих, хто дізнався про справу того дня, була її старша донька Юлія Клаусен.
Вирок за вбивства
У 2019 році Елізабет Ааслі була остаточно засуджена до 21 року так званого «forvaring» — найсуворішого покарання в норвезькій правовій системі — за два сплановані вбивства: свого батька у 2002 році та колишнього партнера у 2014 році. Вирок спочатку виніс районний суд Крістіансанда, згодом, його підтвердив апеляційний суд Аґдера. Верховний суд відмовився розглядати апеляцію. У 2025 році комісія з перегляду справ одноголосно відхилила клопотання про повторне відкриття справи.
Згідно з висновками суду, Ааслі одурила, а потім убила обох жертв — батька втопила, а колишнього партнера задушила в готельному номері. Суд визнав, що злочини були вчинені сплановано та витончено. Під час розслідування також з’ясувалося, що жінка роками страждала на розлади особистості. Ааслі не визнала своєї вини.
Розслідування тривало кілька років і включало, зокрема, дії таємного поліцейського агента, який збирав інформацію про підозрювану.
Діти втратили батька і дідуся
Кримінальна справа нині має продовження у цивільних провадженнях. Юлія Клаусен та її молодший брат подали позови проти муніципалітету Крістіансанда, вимагаючи багатомільйонних компенсацій. Клаусен вимагає близько 1,8 мільйона крон. Брат і сестра, чий батько та дідусь були вбиті їхньою матір’ю, стверджують, що Barnevernet (норвезька служба у справах дітей) не забезпечила їм належного захисту в дитинстві.
Муніципалітет Крістіансанда відхилив ці вимоги, у зв’язку з чим справи будуть розглянуті в суді. Процес у справі Юлії Клаусен має розпочатися 26 травня в окружному суді Аґдера і триватиме чотири дні. Справа її брата перебуває на підготовчому етапі і, ймовірно, буде розглянута після літа.
Бездіяльність державних установ?
З документів, зібраних Клаусен, випливає, що, під час її дитинства, державні установи, зокрема школа та соціальні служби, неодноразово фіксували тривожні сигнали. У матеріалах справи є повідомлення про ситуацію вдома, спостереження шкільного персоналу та спроби втручання. Також зазначено, що працівників соціальних служб не впустили до помешкання, після чого вони завершили візит.
Документація також свідчить, що в дитинстві Юлія Клаусен часто плакала в школі, ховалася в туалеті та була замкнутою.
Клаусен описала свій досвід у виданій автобіографічній книзі «Jeg er ikke min mors datter» («Я не є дочкою своєї матері»), де розповідає про дитинство та сімейне життя. Представник Елізабет Ааслі поставив під сумнів викладені там твердження, назвавши їх неправдивими.
Після винесення вироку у 2019 році, Клаусен підтримувала контакт із матір’ю до 2022 року, коли припинила ці стосунки.
Цивільні справи проти муніципалітету Крістіансанда зосереджені на оцінці дій державних служб та їхньої реакції на повідомлення про ситуацію дітей у родині Ааслі.
Підготовлено за підтримки ШІ