Є письменники, чиї книги розповідають історію. А є ті, хто змушує минуле оживати. Без сумніву, до другої категорії належить Сіґрід Унсет — норвезька лауреатка Нобелівської премії з літератури, авторка монументальної трилогії «Крістін, донька Лавранса» (Kristin Lavransdatter), яку вважають одним із найвидатніших творів світової історичної прози.
Понад століття її романи захоплюють читачів не лише винятковою точністю історичних деталей, а, насамперед, глибокою психологічною правдою. Хоча дія відбувається у XIV столітті, герої кохають, страждають, помиляються й шукають сенс життя так само, як і люди XXI століття.
Недарма у 1928 році Шведська академія присудила письменниці Нобелівську премію «за могутні описи життя Півночі в середньовіччі». Унсет довела, що історичний роман може бути значно більшим, ніж реконструкція минулих подій. Він може стати історією про людину.
Дівчинка, закохана в історію
Сіґрід Унсет народилася 20 травня 1882 року в данському місті Калуннборг, однак, майже все її життя було пов’язане з Норвегією. Коли дівчинці виповнилося два роки, родина переїхала до Крістіанії — так тоді називалося сучасне Осло.
Її батько, Інгвальд Мартін Унсет, був археологом та істориком. Саме від нього донька успадкувала захоплення минулим. Під час сімейних розмов, знайомства зі стародавніми сагами та середньовічними хроніками в неї зародилася любов до епохи, яка багато років потому принесе їй світове визнання.
Після смерті батька, матеріальне становище родини різко погіршилося. Молода Сіґрід закінчила комерційну школу й майже десять років працювала службовицею в конторі. Писала вечорами та ночами. Спочатку це були сучасні психологічні романи про життя жінок.
Переломним став 1911 рік, коли побачив світ роман «Єнні» (Jenny), що приніс письменниці широке визнання і закріпив її місце серед найважливіших авторів норвезької літератури.
Втім, її справжній шедевр був ще попереду.
«Крістін, донька Лавранса» — роман, який не старіє
У 1920–1922 роках вийшла друком трилогія «Крістін, донька Лавранса», до якої увійшли романи «Вінець» (Kransen), «Господиня» (Husfrue) та «Хрест» (Korset).
Це історія життя Крістін, від юності до останніх днів, на тлі Норвегії XIV століття.
Унсет створила напрочуд достовірний образ середньовічного світу. Описи будинків, монастирів, селянських господарств, одягу та повсякденних звичаїв і сьогодні вражають істориків своєю точністю. Проте, сила роману полягає не лише в історичному тлі.
Найважливішими тут є людські почуття. Крістін кохає, сперечається з батьками, робить складний вибір, переживає материнство, втрати, страждання й прощення. Авторка показує, що питання свободи, відповідальності та ціни власних рішень залишаються незмінними незалежно від століття.
Не дивно, що літературознавці часто ставлять трилогію Унсет в один ряд із найвидатнішими європейськими історичними романами — творами Льва Толстого та Віктора Гюго.
Нобелівська лауреатка і смілива громадянка
Нобелівська премія з літератури, яку Сіґрід Унсет отримала у 1928 році, зробила її однією з найвідоміших письменниць Європи.
Однак, її життя не обмежувалося літературою. У 1924 році вона прийняла католицизм, що в Норвегії, де переважало лютеранство, викликало жваву суспільну дискусію. Свої релігійні переконання письменниця відкрито висловлювала і в пізніших есеях та публіцистиці.
Під час Другої світової війни, Унсет рішуче виступила проти нацизму. Після німецького вторгнення до Норвегії у квітні 1940 року, через свої антинацистські погляди, вона була змушена залишити країну. Через Швецію, Радянський Союз і Японію письменниця дісталася Сполучених Штатів Америки. Навіть у вигнанні, вона не припинила боротьбу за свою батьківщину: виступала з лекціями, публікувала статті та активно підтримувала норвезький рух Опору й справи окупованої Норвегії.
У 1945 році Сіґрід Унсет повернулася до Ліллегаммера, міста, яке стало її справжнім домом. Саме там вона померла 10 червня 1949 року.
Б’єркебек — дім, де народжувалася велика література
Кожному, хто захоплюється творчістю Сіґрід Унсет, варто відвідати Б’єркебек (Bjerkebæk) у Ліллегаммері. Саме тут письменниця оселилася у 1919 році й створила більшість своїх найважливіших творів.
Садиба була дбайливо відреставрована й сьогодні працює як музей. Відвідувачі можуть побачити робочий кабінет письменниці, де народжувалися її романи, оригінальні інтер’єри 1930-х років, а також прекрасний сад, який Унсет частково спроєктувала власноруч.
Експозиція музею розповідає про її життя, творчість і Нобелівську премію. Під час екскурсії з гідом можна дізнатися, як створювалася трилогія «Крістін, донька Лавранса», а також краще зрозуміти, наскільки глибоко норвезька історія, культура й природа вплинули на уяву письменниці.
Б’єркебек розташований лише за 10–15 хвилин пішки від залізничного вокзалу Ліллегаммера. Музей входить до складу Фундації музеїв Ліллегаммера, до якої також належать знаменитий музей просто неба Майгауген (Maihaugen) та Аулестад (Aulestad) — будинок іншого норвезького нобелівського лауреата, письменника Б’єрнстьєрне Б’єрнсона.
Сіґрід Унсет присутня в Ліллегаммері
Минуло вже понад сімдесят років від дня смерті письменниці, однак, її присутність у Ліллегаммері й сьогодні відчувається дуже виразно. Щороку, наприкінці травня — на початку червня тут проходить Норвезький літературний фестиваль – Дні Сіґрід Унсет (Norsk Litteraturfestival – Sigrid Undset-dagene) — найбільший літературний фестиваль у країнах Північної Європи.
До міста приїжджають письменники, перекладачі, видавці та читачі з усього світу. Програма фестивалю включає літературні дискусії, авторські зустрічі, семінари, присвячені творчості Сіґрід Унсет, а також престижну Унсет-лекцію (Undset-forelesningen) — щорічну лекцію, присвячену історії, літературі та цінностям, які були близькими нобелівській лауреатці.
Протягом усього літнього сезону, культурне життя вирує і в самому Б’єркебеку. Тут проводять тематичні екскурсії будинком і садом, історичні лекції, камерні концерти, літературні вечори та зустрічі з авторами книжок про Унсет. Дедалі більшою популярністю користуються й гастрономічні заходи, під час яких гостям пропонують страви, натхненні середньовічною кухнею та описами з її романів.
Активно працює і Товариство Сіґрід Унсет (Sigrid Undset-selskapet), яке об’єднує дослідників, літературознавців та шанувальників її творчості. Воно організовує семінари, лекції, літературні прогулянки та подорожі місцями, описаними в романі «Крістін, донька Лавранса». Останніми роками, особливої популярності набули мандрівки долиною Гудбрандсдален (Gudbrandsdalen) — краєм, що став одним із головних джерел натхнення для письменниці.
Цікаво, що сам літературний фестиваль у Ліллегаммері виріс із наукових семінарів, присвячених творчості Сіґрід Унсет. Сьогодні він збирає найвідоміших письменників світу, але ім’я норвезької нобелівської лауреатки й досі залишається його символом.
Чому варто знову відкрити для себе Сіґрід Унсет?
Творчість Сіґрід Унсет — це не лише подорож до середньовічної Норвегії. Передусім, це розповідь про людину — її вибір, кохання, пристрасті, відповідальність і прагнення знайти сенс життя. Саме тому, її романи не старіють і продовжують знаходити нових читачів у різних країнах світу.
Найкращий час, щоб відкрити для себе світ Унсет, — кінець травня або початок червня. Саме тоді Ліллегаммер перетворюється на літературну столицю Скандинавії. Тут можна не лише відвідати Б’єркебек — будинок, де народжувалися її найвідоміші твори, — а й стати учасником фестивалю, який носить її ім’я.
Це чудова нагода переконатися, що Сіґрід Унсет — не просто класика зі сторінок підручників. У Норвегії вона й сьогодні залишається живою частиною культурної спадщини — письменницею, якій вдалося зробити так, щоб середньовіччя заговорило до сучасного читача напрочуд живо, щиро й переконливо.