Коментар генерального секретаря організації Kirkens SOS Йоганнеса Геггланда був опублікований телеканалом TV 2 і перекладений з норвезької мови.
— Це змінить Норвегію, — сказав Ерлінг Браут Голанд, вірячи, що виступ національної збірної на чемпіонаті світу може означати набагато більше, ніж просто футбол. Тепер, схоже, він мав рацію, пише генеральний секретар організації Kirkens SOS Йоганнес Геггланд.
Під час чемпіонату світу з футболу до Kirkens SOS надійшло на 1400 телефонних звернень менше, ніж за аналогічний період минулого року. Про те саме повідомляє і Mental Helse щодо своєї телефонної служби. Йдеться про зменшення кількості дзвінків від людей, яким потрібна інша людина для розмови, коли життя стає важким.
Одна цифра не пояснює всього, але мені подобається думати, що це зменшення пов’язане з тим, що багато хто з нас відчув останнім часом: появу нової, інклюзивної спільноти.
Протягом кількох тижнів Норвегія була іншою. Осло стало іншим містом. Люди розмовляли з незнайомцями в автобусах і трамваях. Незнайомі люди обіймалися після забитих голів. Я — один із 160 000 людей, які в понеділок увечері заповнили площу перед Королівським палацом і вулицю Карла Юхана, щоб відсвяткувати повернення команди додому. Це була чудова й різноманітна спільнота, де всі були друзями й кожен відчував, що належить до неї.
Люди могли долучатися по-своєму: вдома перед телевізором, у пабі, на роботі чи просто на вулицях. Менше людей відчували себе осторонь, натомість, ми відчули себе частиною більшого «ми». Мені подобається про це думати.
Водночас ми знаємо, що багато людей телефонували до Kirkens SOS і під час чемпіонату світу з футболу. Для багатьох самотність і душевний біль можуть відчуватися ще сильніше, коли я та інші пишемо про прекрасне відчуття спільноти, яке подарував нам чемпіонат світу. Тож ми ще не досягли мети, але чемпіонат просунув нас на значний крок у правильному напрямку.
Футбол не вирішує проблем із психічним здоров’ям. Але спільнота може зробити важкі дні легшими для переживання. Можливо, саме це показують нам цифри Kirkens SOS.
Можна багато говорити й писати про владу грошей, абсурдні зарплати, сумнівних керівників та інші негативні сторони футболу на такому рівні. Але норвезька команда та її тренерський штаб показали і подарували нам справжню радість від футболу. Команду, яка тримається разом у радості й у біді, яка, здебільшого, перемагає, але, зрештою, також програла – як єдину команду. Це надихає!
Фотографії народного святкування на площі перед Королівським палацом облетіли весь світ. The New York Times, BBC, The Guardian, CNN і соціальні мережі показували людей, які святкують разом, без насильства, без ненависті, лише з чистою радістю. Окрім чудової реклами Норвегії, ця спільнота стала також уроком психічного здоров’я.
Ми змогли побачити й відчути, що спільнота робить із нами. Ми раділи, плакали, співали і, що найважливіше, — гребли разом.
Коли наступного разу всередині все кипітиме від розчарування чи роздратування або коли труднощі здаватимуться непереборними, ми можемо запитати себе:
До сліз зворушені
Що зробив би Голанд, Едегор або Столе Сольбаккен? Найімовірніше, вони підняли б погляд, об’єднали команду й подивилися вперед.
Для норвезької збірної чемпіонат світу завершився. Що станеться, коли повернеться повсякденне життя? Чи знову запанує тиша в автобусах? Чи зникнуть розмови з незнайомцями? Що станеться з цією інклюзивною, різноманітною спільнотою? Я хочу вірити, що цього літа ми пережили щось настільки цінне, що не зможемо просто від цього відмовитися. Що ми понесемо це з собою далі.
Бо тепер починається новий матч. Матч за збереження спільноти, яку ми відчули під час чемпіонату світу.
Можливо, Ерлінг Браут Голанд мав рацію.
Це може змінити Норвегію!
Тепер усе залежить від нас.