Цього року Нобелівську премію миру отримала Марія Коріна Мачадо, — оголосив у п’ятницю, 10 жовтня, голова Норвезького Нобелівського комітету Йорґен Ватне Фріднес.
Лауреаткою стала венесуельська політикиня, відзначена за невтомну працю задля демократичних прав народу Венесуели та за боротьбу за справедливий і мирний перехід від диктатури до демократії.
— Як лідерка демократичних сил у Венесуелі Марія Коріна Мачадо є прикладом громадянської відваги в Латинській Америці, — сказав оголошуючи вердикт Йорґен Ватне Фріднес.
Неподалік від центрального вокзалу міста Осло (приблизно 7 хвилин пішки) розташований Музей Нобелівської премії (Nobel Prize Museum), а у міській ратуші щороку відбувається вручення Нобелівської премії миру за заповітом Альфреда Нобеля, яка транслюється наживо телеканалом NRK. Інші 5 категорій у області фізики, хімії, економіки, літератури та медицини оголошуються у Стокгольмі.
У заповіті Нобеля сказано, що премія має “бути надана тій особі, яка здійснить найбільшу або найкращу діяльність для братерства між народами, для скасування або зменшення збройних сил та для проведення або сприяння конгресам миру”. Іншими словами, Альфред Нобель переймався за майбутнє миру та хотів його поліпшення.
На відміну від премій, які існують у світі, Премія миру завжди була предметом політичних сперечань та і досі стає об’єктом критики та осудження. Тож, коли ми вже тут, у Норвегії спробуємо розібратися, чому
Кандидати та історія
Премію можуть отримати люди чи організації, які здійснили значний внесок у такі сфери життя, як медицина або фізіологія, фізика, хімія, література, економіка та мир. Мабуть, у 21 столітті деякі з назв наук звучать вже не так актуально, як у 1800-х, але важко сперечатися з тим, що у цих сферах можливі відкриття для поліпшення нашого з вами життя.
Іноді музика або гарна п’єса у театрі впливає на наше життя сильніше, ніж медицина чи економічна ситуація в країні.
Найвідоміші лауреати це – Боб Ділан, Альберт Ейнштейн, Марія Кюрі, Мартін Лютер Кінг. Кюрі, до речі, працювала у вологому підвалі із радіоактивними речовинами, від яких згодом і померла, а Ділан у 2016 році не зміг приїхати, щоб виступити з промовою, а премію отримав через посередника.
У 1973 році відбувся один з найскандальніших випадків у номінації, коли премію отримав Генрі Кіссінджер “за припинення війни у В’єтнамі”, але війна продовжувалася. Його спів-лауреат з північного В‘єтнаму Ле Дик То відмовився від премії, а один з членів комітету у Норвегії, подав у відставку взнак протесту.
Барак Обама, який тоді був президентом Америки, отримав премію у 2009 році і сам визнав що “не впевнений, чи заслужив її”. Тому, напевно, Дональд Трамп та його лобісти так стараються сьогодні, щоб здобути цю премію.
Комітет, що визначає лауреата у Норвегії, формується парламентом терміном на 6 років з можливістю переобрання. Усі вони діють незалежно та повинні дотримуватися заповіту Альфреда Нобеля 1895 року. Цитата із заповіту – “Премія за мир має бути вручена комітетом з п’яти осіб, обраним норвезьким парламентом”. Вручення премії проходить у день смерті Нобеля – 10 грудня.
Альфред Нобель- історія безсмертя
Завдяки дивовижному заповіту Альфреда Нобеля, його ім’я стало відомим на весь світ. Він заповів виплачувати грошові премії тим, хто за останній рік здійснив найбільший внесок у прогрес людства. Вперше ця премія була вручена у 1901 році.
Альфред Нобель народився у 1833 році у Стокгольмі, в сім’ї інженера та винахідника Емануеля Нобеля. У сімї, загалом, було восьмеро дітей та вижило лише четверо. У 1837 році, після невдач у бізнесі, батько вирішує переїхати до Санкт-Пітерсбугу, і стає там виробником верстатів та вибухових речовин. Також він багатіє та у 1842 році має можливість перевезти сім’ю й надати дітям гарне виховання у приватних вчителів.
Ще дитиною Альфред побував у Данії, Німеччині, Італії, Франції та Америці, де навчався та знайомився з цікавими людьми. У Парижі він зустрів Асканіо Сомбреро, який відкрив нітрогліцерин у 1847 році, та особисто виступав проти використання свого ж винаходу, бо вважав його небезпечним. Але Альфред зацікавився речовиною для використання у будівництві.
У 1853 році розпочалася кримська війна, яка сприяла подальшому процвітанню фабрики батька у Росії. Фабрика виробляє замовлення для російської армії та розширюється.
У 1859 році Альфред з батьками повертається до Стокгольму, залишивши керування фабрикою на опіку другого сина – Людвіга. 3-го вересня 1864 року, поблизу Стокгольму, вибухнув сарай, який використовували для приготування нітрогліцерину. У результаті аварії загинуло 5 осіб, включно з одним із членів сім’ї Нобеля. Але, це не зупиняє його в подальшому виробництві, а,навпаки, стимулює поліпшити стан безпеки фабрики та виробництва з використанням нітрогліцерину і вибухових речовин.
Альфред Нобель був доктором філософії та пацифістом, радикально налаштованим проти військових дій. Він вільно володів п’ятьма мовами. Про особисте життя Альфреда майже нічого не відомо, дітей у нього не було. Кажуть, що він був привабливий зовні та цікавився розумними жінками.
Започаткування премії сталося випадково, унаслідок плутанини. У газеті того часу вирішили, що помер Альфред, а не його брат, та опубліковали некролог з назвою “торговець смертю мертвий” де засудили набуті статки покійного, зокрема, понад 90 фабрик в усьому світі, які забрали багато життів у війнах. Це змусило Альфреда замислитися над майбутнім та заповісти людству 94 відсотки своїх статків, задля покращення його майбутнього та відбілювання свого чесного імені.
Він помер у 1896 році в Італії, а перші премії почали видавати вже за 5 років у 1901. Цікаво, що на 2025 рік розмір однієї премії становить 11 млн шведских крон, це приблизно 1.17 млн доларів. Та ця сума змінюється з року в рік, в залежності від стану фонду Нобеля.
Нобелівська премія миру сьогодні
За більш ніж сто років преміювання різних людей з різних куточків планети, ця премія стала нагадуванням що у світі прогрессу, війн, політичних протистоянь та глобалізації – головним є творець-людина та її здатність домовлятися, любити та прощати і будувати майбутнє без воєнного протистояння.
Щороку, 10 грудня, коли у ратуші Осло лунають оплески на честь лауреата Премії миру, світ неначе зупиняється на мить, заради того, щоб пригадати, хто ми є і навіщо ми живемо в цьому житті. Воєнні фабрики, насправді, збудовані для миру, а не для війни, і можливо, з часом у них з’являться нові назви та завдання.
Якщо у вас є хвилинка та маєте цікавість, завітайте у Музей Нобелівської премії, що розташований неподалік центрального вокзалу Осло. Переглянути весь музей займає приблизно 4-5 годин, вартість – 150 норвезьких крон (дітям до 18 безкоштовно) Nobelprizemuseum. А якщо немає багато часу, на першому поверсі є крамничка сувенірів. Зараз у музеї все нагадує про мир в усьому світі та панує атмосфера турботи один про одного.
Хочеться сподіватися, що людство буде мислити набагато глобальніше й згуртованіше, щоб уникати воєн, і сприятиме цьому також Нобелівська Премія миру.