Щороку кілька сотень нових студентів з різних куточків світу вирішують розпочати навчання в Університеті Агдера. Дехто проведе тут лише короткий період, тоді як інші планують залишитися в Крістіансанні набагато довше. Для більшості це все ж велика зміна — нове місце, нова культура, абсолютно нові люди, а часто й новий підхід до навчання. Як університет і місто підтримують іноземних студентів у їхньому особистісному розвитку та намагаються створити відчуття, що новоприбулі тут справді бажані?
Четверо студентів із зовсім різних культур вирішують розпочати магістерське навчання у Крістіансанні в серпні 2024 року. Кожен з них має різний життєвий досвід, мотивацію до навчання в Норвегії та свої плани на подальший розвиток кар’єри. Проте, їх об’єднують схожі емоції, пов’язані з переїздом і значними змінами способу життя. Які їхні перші враження від Крістіансанна? Як вони тут себе почувають? Чи задоволені вони своїм вибором?
Перші кроки в країні фіордів
Макс із Німеччини вивчає електронну музику в Університеті Агдера. На інтерв’ю він приходить з чашкою кави просто з репетиції перед вечірнім концертом. Вибір кар’єри був для нього легким завдяки наставнику — людині, якою він захоплюється.
– Я обрав цей напрямок через нього, бо він тут викладає. Його звати Ян Банг. І ще мені тут подобається природа та ідея тимчасово виїхати з Німеччини. Я був там надто довго і потребував змін.
Деву Аю я зустріла під час дощової екскурсії на Оддерею на початку семестру. Вона приїхала з Індонезії, зокрема з Балі, щоб вивчати міжнародний бізнес. У неї є родичі в Крістіансанні, які підтримують її в особистісному розвитку, і яких вона відвідувала 5 років тому для відпочинку та знайомства з норвезькою культурою.
– Тоді я познайомилася з культурою хютте та норвезькими весільними традиціями. На Балі мати дачу — рідкість, бо зазвичай у всіх один дім. У Норвегії люди мають хютте і їздять туди щороку.
Еммануель із Танзанії також вивчає міжнародний бізнес, щоб розвивати свої інтереси в бізнесі та управлінні. Він задоволений своїм приїздом до Крістіансанна, любить близькість до природи – ліси, озера, море – і людей, які завжди позитивні.
– Мені подобається, як тут все організовано, як надаються послуги. Я це відчув, коли, наприклад, спробував відкрити рахунок у банку або зареєструватися в поліції. Люди добрі у спілкуванні, і я почуваюся дуже бажаним у Норвегії.
Елішка з Чехії теж задоволена своїм вибором і приходить на розмову усміхнена й сповнена позитивної енергії. Вона обрала Крістіансанн через програму, яка відповідає її інтересам – глобальний розвиток. Перед приїздом у неї були певні побоювання щодо того, які норвежці насправді.
– Я трохи досліджувала цю тему, бо хвилювалася, як поводитимуться люди. Бо існує стереотип, що норвежці дуже замкнуті, і я думала, наскільки „погано” це може бути.
Стереотипний норвежець?
Як виявилося, стереотипний норвезький стиль спілкування має підґрунтя. Елішка зазначає, що тут стосунки між людьми формуються зовсім інакше, ніж у її культурі. Після приємної розмови норвежці не поспішають заводити нові дружні відносини. Всі просто йдуть своєю дорогою і більше не спілкуються, хоча є чимало можливостей для розвитку дружби.
– Я вважаю, що цей стереотип насправді ще сильніший. Але я не хочу повністю засуджувати норвежців за те, що вони такі замкнуті, бо вони також дуже доброзичливі, щирі та ввічливі. Вони не оцінюють мене за статтю чи походженням, а за тим, що я просто людина – це рівність. Мені дуже подобається, як виглядає норвезьке суспільство.
У Деви Аю схожий досвід інтеграції. В її групі багато норвежців, з якими їй добре спілкується, але коли вони зустрічаються знову, зберігається певна дистанція. Замість цього вона товаришує з іншими іноземними студентами.
Еммануель бачить, що студенти схильні збиратися у групи за національними ознаками, але не вважає це свідомим розділенням. Студенти з однаковою культурою діляться досвідом у новому місті, що не так цікаво для місцевих норвежців. Макс, натомість, має зовсім інші відчуття: він єдиний іноземець у своїй групі і відчуває себе дуже бажаним.
Закон Янте в житті та на навчанні
Під час інтеграції в міжнародному середовищі неможливо уникнути дрібних непорозумінь, що виникають через культурні відмінності. Спочатку Елішка не розуміла, що означає характерний звук, який видають норвежці, коли з кимось погоджуються, ніби вони роблять вдих і затримують на мить повітря. Вона думала, що у них проблеми з легенями, але пізніше здогадалася, що цей звук просто означає «так». Вона також спочатку була трохи збентежена, коли чула фразу takk for sist. Тоді вона замислювалася, за що саме їй дякують норвежці. Але чи існують глибші культурні відмінності між Норвегією та Чехією?
– Так, я думаю, що в нашій культурі ми цінуємо індивідуальність, а тут відчувається певне тяжіння до спільності, таке собі «затягування вниз». Люди прагнуть залишатися на одному рівні – це і є Янтеловен. Усі рівні, і я вважаю, що це добре, але водночас мені подобається бачити в людях індивідуальність, спостерігати за нею. У нашій культурі ти показуєш, хто ти є, і це вітається.
Закон Янте, або Янтеловен, – це набір принципів із книги Акселя Сандемосе «Втікач перетинає свій слід. Оповідь про дитинство вбивці». Ці правила є метафорою скандинавського суспільства, що прагне рівності у всьому. З одного боку, це дає можливість усім розвивати свої здібності в рівній мірі, а з іншого – може пригнічувати таланти. Макс також відчуває, що закон Янте існує в норвезькій культурі.
– На мою думку, Янтеловен дуже важливий. Щодо творчого середовища, це означає, що люди не виставляють свою музику на показ, бо не хочуть показати, що вони кращі за інших. Скромність у тому, щоб ділитися своїми музичними творами, також пов’язана із законом Янте. Я думаю, що це хороша концепція.
Рівність означає також можливість активної участі в заняттях. Дева Аю вражена норвезькими методами навчання та підходом викладачів до студентів. Під час занять викладачі часто намагаються активізувати студентів, ставлячи питання для всієї аудиторії, а не виділяючи конкретну особу, що допомагає уникнути стресу чи тиску на заняттях. Окрім обов’язкових занять, Дева Аю також відвідує курс норвезької мови, який університет пропонує іноземним студентам.
– Заняття з самого початку дійсно хороші. Викладачка заохочує нас до більшої активності і завжди запитує: «Чи є у вас запитання?». Якщо хтось ставить запитання, вона відповідає: «Дякую за запитання» і дає відповідь. Можу сказати, що я дійсно задоволена. Тут усе високо цінується викладачами. Вони завжди дякують за запитання, за те, що прийшли, за те і за це. Тепер я розумію, чому скандинавська освітня система є однією з найкращих у світі.
Деякі заняття в університеті навіть охоплюють теми культурного та мовного розмаїття. За словами Еммануеля, викладачі поважають культурні відмінності і заохочують усіх студентів до обговорення того, як вони ставляться до цих відмінностей. На заняттях із міжнародного бізнесу розглядають питання, пов’язані з різними культурними особливостями та шляхами їхнього врахування у різних ситуаціях.
– Я думаю, що університет добре справляється з тим, щоб визнавати міжнародність і різноманіття між людьми. Університет Аґдера намагається приймати іноземних студентів із повною відкритістю. Тут зустрічаються люди з багатьох країн і водночас цінують осіб із різних культур.
Виклики та бар’єри, або ж… не зовсім рівні можливості?
Макс зіткнувся з певними труднощами на початку навчання. Кожен іноземний студент мав зареєструвати своє перебування у поліції, і саме університет організовував такі зустрічі. Проте він так і не отримав свого часу для реєстрації, і, оскільки про це ніхто не згадував, подумав, що, можливо, не всім іноземцям це потрібно. Проблема виникла, коли Макс звернувся до лікаря за рецептом на ліки. Він не отримав його, бо не мав норвезького персонального номера.
– Напевно, мені слід було написати до міжнародного офісу в UiA, можливо, мене якось пропустили в системі. Щось точно трапилося. Я вважаю, що норвежці дуже привітні, але всі ці формальності насправді дуже складні. Потрібно отримати D-номер, BankID, неможливо просто так відкрити банківський рахунок. Це займає цілу вічність.
Для Елішки одним із найнеприємніших досвідів у Норвегії є оплата великих щотижневих покупок. Іноземці не можуть отримати студентський кредит, а знайти роботу для них відносно складно. Програма курсу з глобального розвитку включає поїздку на Шрі-Ланку. Є також інший варіант, який можна вибрати замість цієї поїздки, однак він не такий насичений цінним досвідом. Сам курс на Шрі-Ланку коштує чималих грошей, а до цього додається ще й ціна квитків на літак.
– Думаю, що для норвежців це великі гроші, але для нас це фактично вдвічі більше. Відчуваю, що, можливо, не поїду туди лише тому, що не маю на це грошей. Є ще цей інший варіант, і нам сказали в університеті, що якщо ми вирішимо не їхати, то можемо пройти курс онлайн. Я ще не вирішила, але просто не можу поїхати. Це не мій вибір.
Дева Аю також вважає, що знайти тут роботу — це виклик. Більшість вакансій вимагають високого рівня володіння норвезькою мовою, як усно, так і письмово. За її словами, у Норвегії для того, щоб знайти роботу, важливо також мати певні знайомства. Її найгірший досвід, як і в Елішки, пов’язаний із покупками, хоча не з витрачанням грошей.
– Я пішла до магазину, і продавцем там був літній чоловік. Я хотіла уточнити про об’єктиви до камери, оскільки не була впевнена, який вибрати. Тож я запитала про це, але він, не давши мені договорити, сказав: «Ні, ні, ні, ні». Я була дуже здивована, тому просто сказала «Гаразд, дякую» і вийшла.
Для Еммануеля, як і для інших іноземних студентів, шоком стали ціни в норвезьких магазинах. Проте він знайшов роботу в ресторані, де до нього працювала його знайома. Однак він турбується, чи зможе здобути досвід у своїй галузі.
– Складно потрапити в цю сферу. Я очікував, що заведу контакти з багатьма бізнесменами та компаніями, тому що мені дійсно цікаво досліджувати різні види бізнесу, але тут це досить важко реалізувати. Відчуваю, що можу не пробитися в цю сферу в Норвегії.
Чи є навчання в Норвегії гарною ідеєю?
Елішка впевнена, що початок навчання в Крістіансанні став для неї інтенсивним, але позитивним досвідом, який дозволив їй відкрити нові перспективи. На її думку, кожен новоприбулий студент має підходити до цього досвіду з відкритим розумом. Вона не замислюється про далеке майбутнє і не знає, чи залишиться після навчання в Крістіансанні, чи повернеться до Чехії. Життя покаже, що їй підготувала доля.
– Бути відкритим — це було найважливіше для Еммануеля на початку семестру. Якщо після навчання йому вдасться отримати роботу в своїй сфері, він охоче залишиться в Норвегії надовше. Проте він досить скептично налаштований щодо цього, і, можливо, повернеться до Танзанії.
– Якщо ти сюди приїжджаєш, не очікуй забагато, просто зосередься на навчанні, — наголошує Дева Аю, яка полюбила спокійне життя та прохолодну погоду Крістіансанна. — Я хочу завершити навчання, а потім знайти роботу. Проте у певний момент я планую повернутися до Індонезії, щоб розбудовувати свою країну. Я хочу, щоб люди на Балі відчули, як живеться в країнах на кшталт Норвегії, де кожен має шанс на справедливий і різноманітний розвиток.
Макс з часом зрозумів, що важливо приїхати сюди заздалегідь перед початком семестру. Він також вважає, що варто брати участь у всіх подіях, організованих університетом для іноземних студентів. Хоча йому подобається проводити час на самоті, він підкреслює, наскільки важливим є звичайний вихід до людей. Вони також новачки і переживають схожі емоції та побоювання. Треба користуватися можливостями, адже просте «привіт» має більше значення, ніж ми можемо собі уявити.
