Приблизно в 980 році нашої ери норвезькі та ісландські вікінги – нормани – оселяються на південно-західному узбережжі Гренландії. Вони випалюють чагарники на скелястих територіях, щоб вирощувати траву та здобувати сіно для домашніх тварин.
Того часу цей регіон населяє народ, відомий як культура пізнього Дорсета, який полює на тюленів і оленів і славиться своїми прекрасно вирізьбленими фігурами з кісток.
Нова цивілізація фермерів
– Серед норманів є вождь вікінгів Ерік Рудий, який був вигнаний з Ісландії і приїхав на Гренландію, щоб заснувати нову цивілізацію фермерів, які будуть обробляти землю, – говорить для videnskap.dk Бйарне Грённов, професор арктичної археології в Національному музеї в Копенгагені.
Нове сільськогосподарське населення оселяється в Гренландії на наступні 450 років. Однак у XV столітті вікінги покидають острів. За словами Грённова, причини зникнення норманів з Гренландії невідомі, можливо, зміни клімату почали ускладнювати землеробство та скотарство.
З 1380 року Норвегія потрапляє під володіння данського короля. Тоді країна фіордів мала кілька залежних територій – серед яких Ісландія, Фарерські острови та саме Гренландія. Норвезько-данський союз стає початком данського переконання, що Гренландія належить їм.
Зацікавлення Гренландією
Дансько-норвезький пастор Ганс Егеде в XVIII столітті починає мріяти про подорож на Гренландію з метою навернення Гренландців до християнства. У 1721 році він розпочинає свою місію, але йому не вдається колонізувати острів. У 1731 році новий король вирішує припинити ці дії.
Згодом торговець Якоб Северін стає на чолі нового данського підприємства – метою стало збереження монополії на торгівлю ресурсами Гренландії. Данці отримують дуже бажані в Європі товари, такі як шкури тюленів і китовий жир, віддаючи натомість, зокрема, залізо, європейський одяг чи рибальські гачки. Хоча торгівля є взаємовигідною, однак саме данці диктують умови.
Данія успадковує Гренландію
У 1814 році данський король Фредерік VI, серед інших, висловлює підтримку військовому проекту Наполеона проти Англії. Однак Наполеон програє війну, і країни, які його підтримували, повинні передати частину своїх територій. Данія втрачає Норвегію на користь Швеції, але їй вдається зберегти колишні залежні території Норвегії. Як це сталося?
Як пояснює Торкілд К’єргаард, історик і колишній викладач Гренландського університету Ілісіматусарфік, можливо, Англія не хотіла сильної унії Швеції та Норвегії.
– Англійці самі хотіли мати вплив на ці території, а найлегше це було досягти, якщо Гренландія, Фарерські острови та Ісландія залишатимуться під данським управлінням. Данія була значно слабша за Англію, – говорить він для videnskab.dk.
Існують також інші, хоча малоймовірні, теорії, наприклад, така, що данський чиновник збрехав і сказав, що Гренландія завжди належала Данії.
Великі зміни в XX столітті
У 1933 році данський суверенітет над островом був визнаний на міжнародній арені. Однак, після Другої світової війни, колоніалізм піддається широкому засудженню. У 1979 році Гренландія починає боротися за автономію, яку вона остаточно здобуває у 2009 році.
Сьогодні ми все ще бачимо, що в дансько-гренландських відносинах саме Данія домінує. Гренландія, зрештою, економічно залежить від Данії, а колоніальне минуле відображається на гренландській культурі.