У Норвегії троє відомих політиків та дипломатів — колишній прем’єр-міністр Турбйорн Ягланд (Thorbjørn Jagland), колишній дипломат Теp’є Ред-Ларсен (Terje Rød-Larsen) та експосол Мона Юль (Mona Juul), яка нещодавно пішла з посади — переслідуються Økokrim (норвезьким підрозділом із боротьби з економічними злочинами). Це мотивовано серйозними звинуваченнями в корупції, пов’язаними із сексуальним злочинцем Джеффрі Епштейном.
Økokrim стверджує, що обвинувачені могли отримувати подарунки та послуги від Епштейна. Водночас, відомство не розкриває деталей того, що саме Ягланд, Юль і Ред-Ларсен мали зробити натомість. Прокуратура Økokrim прогнозує тривале слідство.
Головна прокурорка Økokrim Маріанна Бендер підкреслює, що на початковому етапі великих розслідувань звинувачення часто формулюються широко, щоб дозволити слідчим зібрати всі можливі докази — як ті, що підтверджують провину, так і ті, що виправдовують обвинувачених. Økokrim також з’ясовує, що саме міг отримати Епштейн натомість.
Захисники обвинувачених критикують звинувачення, стверджуючи, що вони занадто загальні та не дозволяють розробити ефективний захист. Адвокат Ред-Ларсена, Джон Крістіан Елден, назвав звинувачення «риболовлею», вказуючи на брак конкретної інформації, яку можна було б перевірити в правовому полі. Томас Шельбред, захисник Юль, зазначив, що подарунки та послуги від приватної особи, самі по собі, не є корупцією, якщо вони не мають стосунку до державної діяльності.
Експерти наголошують, що норвезьке антикорупційне законодавство дозволяє висувати звинувачення без доведення того, що щось було зроблено або що існував конкретний мотив. Це може створити труднощі для захисту обвинувачених у суді.
Теp’є Ред-Ларсен познайомився з Епштейном у травні 2010 року, а оприлюднені в ході слідства електронні листи свідчать, що Епштейн був посередником у контактах жінок із мільйонерами, зокрема з норвежцями. Жертви Епштейна вимагають, щоб норвезькі контакти злочинця були притягнуті до відповідальності.
Межу між законним впливом (наприклад, у формі лобіювання) та корупцією встановити складно. Кетіль Ракнес, дослідник владних відносин, вказує, що практика Епштейна могла створювати відчуття зобов’язання, але не обов’язково була незаконною.
Для Økokrim завдання полягає в тому, щоб довести, що дії обвинувачених становили одну цілісну злочинну діяльність. Це необхідно, щоб уникнути проблеми позовної давності, яка в Норвегії у випадках корупції становить 10 років.