Пацієнту, якого лікували в Осло, діагноз ВІЛ поставили у 2006 році, коли йому було 44 роки. У 2020 році він переніс трансплантацію кісткового мозку. Минулого року, норвезькі лікарі повідомили світу, що, ймовірно, його вдалося вилікувати від ВІЛ.
Науковці з Університетської лікарні Осло, які працювали з «пацієнтом з Осло», ретельно дослідили кров, кістковий мозок і кишківник чоловіка, не виявивши жодних слідів активного вірусу. У його лікуванні брали участь понад 30 дослідників. Цього року, результати їхньої роботи були опубліковані в журналі Nature Microbiology.
Річне спостереження та подальші тести не показали повернення вірусу.
— Я ніколи не брав участі в нічому більшому протягом своєї медичної кар’єри, — сказав професор Маріус Трьосейд під час великої конференції з ВІЛ CROI у Сан-Франциско, де були представлені результати щодо пацієнта з Осло.
Ентузіазм зростає, разом із кількістю випадків одужання від цього вірусу.
Ризиковане рішення
ВІЛ давно вважається одним із найпідступніших ворогів сучасної медицини. Його надзвичайно важко усунути, оскільки він вбудовується в генетичний матеріал клітин і створює резервуари, особливо в кишківнику. Навіть найсучасніші методи лікування лише пригнічують вірус.
Сьогодні захворювання можна контролювати, за допомогою щоденних ліків. Однак, після їх припинення, вірус знову активізується.
Першою людиною у світі, що вилікувалася від ВІЛ, був «берлінський пацієнт», який переніс трансплантацію кісткового мозку у 2007 році. Цю процедуру проходять багато пацієнтів із ВІЛ, але не завжди вона дає такий результат.
— Щоб перевірити, чи людина вилікувана, потрібно наважитися припинити лікування, — пояснює Трьосейд.
Відомі також випадки, коли трансплантація не призвела до одужання.
Радикальна перебудова імунної системи
Протягом десятиліть вважалося, що вирішальну роль відіграє специфічна генетична мутація CCR5delta32, яка ускладнює проникнення вірусу в клітини. Пацієнт з Осло отримав кістковий мозок від свого брата-близнюка, який мав цю мутацію. Однак, нові спостереження ускладнюють цю картину — деякі пацієнти були вилікувані і без неї.
Все більше даних свідчить про те, що ключову роль може відігравати інший фактор — радикальна перебудова імунної системи. Після трансплантації, нові імунні клітини можуть атакувати залишки старої системи, включно з тими, що інфіковані ВІЛ. Це явище іноді є небезпечним, але, в рідкісних випадках, може виявитися вирішальним.
З’явилася надія
Норвезькі дослідники провели одні з найдетальніших аналізів такого типу в світі. Вони дослідили десятки мільйонів імунних клітин, аналізуючи кров, кістковий мозок і тканини кишківника. Не було виявлено ні активного вірусу, ні його «сплячих» форм, здатних до реактивації. Залишилися лише фрагменти пошкодженого вірусного ДНК — своєрідні біологічні «сліди», які не можуть спричинити інфекцію.
Попри ці результати, науковці зберігають обережність. Пацієнт перебуває під постійним наглядом, проходить обстеження кожні три місяці, а дослідження тривають. Водночас, зрозуміло, що трансплантація кісткового мозку не стане масовим методом лікування ВІЛ. Це складна процедура, призначена для пацієнтів з важкими захворюваннями, часто онкологічними, і пов’язана з високим ризиком ускладнень.
Для більшості людей, які живуть із ВІЛ, щоденна терапія залишається безпечною та ефективною. Однак, випадки повного одужання дають надію та відкривають нові напрями для досліджень.
Понад 40 мільйонів людей у світі живуть із ВІЛ. Щороку, реєструється понад мільйон нових випадків інфікування та понад 600 тисяч смертей.
У Норвегії, за оцінками, близько 5500 людей живуть із ВІЛ.
