25 березня в багатьох країнах Європи відзначають Міжнародний день вафлів. Хоча для багатьох вафлі асоціюються зі скандинавською кухнею або літніми кіосками біля моря, їхня історія значно довша й більш міжнародна, ніж може здатися.
Від античності до середньовічних ярмарків
Історія вафель, ймовірно, сягає часів Стародавньої Греції, де випікали плоскі коржі між двома розігрітими металевими пластинами з дерев’яними ручками. Згодом, цей спосіб поширився в Європі.
У середньовіччі, подібна випічка вже була відома в багатьох країнах, особливо у Франції та країнах Центральної Європи. Її продавали, навіть, біля церков, під час свят і релігійних урочистостей. Популярність була настільки великою, що між продавцями виникали суперечки за найкращі торгові місця. Наприкінці XVI століття, король Франції Карл IX навіть запровадив спеціальні правила, які регулювали продаж вафель:кіоски мали розташовуватися на відстані, щонайменше, чотирьох метрів один від одного.
Звідки походить назва?
Слово «вафля» походить від нідерландського або нижньонімецького «wafel», що означає стільник. Назва пов’язана з характерним візерунком, який нагадує структуру бджолиних сот.
Перші залізні форми для випікання з’явилися у XIV столітті в Німеччині та Нідерландах. Вони були важкими й мали довгі ручки, адже їх використовували над відкритим вогнем. Часто їх прикрашали гербами, орнаментами чи релігійними символами.
Вафлі у Скандинавії
До Скандинавії залізні форми потрапили, ймовірно, саме з територій сучасної Німеччини, Бельгії або через Швецію. Найстаріша відома форма для вафель у Норвегії походить із 1685 року, й сьогодні зберігається в Норвезькому народному музеї.
Раніше вафлі виглядали інакше, ніж сьогодні. Їх готували з простих інгредієнтів — борошна та молока, часто з додаванням ячмінного борошна, оскільки воно було найпоширенішим. Тісто було густим, а випічка більше нагадувала невеликі коржі, ніж легкі солодкі вафлі, які ми знаємо зараз.
Лише з часом, почали додавати яйця, цукор, спеції, а також цедру лимона чи навіть шоколад. У різних регіонах з’являлися й незвичні варіанти, наприклад, вафлі з додаванням картоплі або вівсянки.
Чому саме 25 березня?
Дата свята пов’язана зі старою релігійною традицією. У Швеції, 25 березня, відзначали День Благовіщення Пресвятої Діви Марії, який називали Vårfrudagen. З часом у розмовній мові ця назва почала звучати подібно до слова «våffeldagen», тобто «день вафель».
Так виникла мовна плутанина, яка згодом перетворилася на справжню кулінарну традицію.
Є також більш практичне пояснення цієї дати. Раніше, навесні, кури знову починали нести більше яєць, після зимової перерви. Коли їх ставало більше в господарствах, було легше готувати тісто й випічку, зокрема вафлі.
Від вогню до електрики
Протягом багатьох століть, вафлі випікали над відкритим вогнем у важких залізних формах. Справжньою революцією стало запатентування у 1869 році в США нового типу пристрою для їх випікання. Винахідник Корнеліус Свартгаут створив форму, яку можна було повертати,, завдяки цьому, вафля рівномірно випікалася з обох боків.
У XX столітті з’явилися електричні вафельниці, які повністю змінили спосіб приготування цього смаколика. Сьогодні існують моделі різних форм і розмірів, хоча в скандинавських країнах і досі найпопулярнішими є круглі вафлі, поділені на п’ять сердечок.
Вафлі у світі
Хоча в багатьох країнах існують місцеві варіанти, найчастіше говорять про два основні типи вафель:
скандинавські — тонкі, ніжні та у формі серця,
бельгійські — товсті та квадратні
Додатки також відрізняються, залежно від регіону. У Скандинавії традиційно подають вафлі з варенням, вершками та коричневим сиром, тоді як у Польщі популярні бельгійські вафлі зі збитими вершками та солодкими додатками, такими як фруктові соуси чи глазурі.