Катаржина Костецька – Летек працює в Норвегії стоматологинею. У розмові, що виходить далеко за межі стін стоматологічного кабінету, вона розповідає про початок життя в новій країні, про роботу, стрес і сміливість. А передусім — про власний рецепт щастя.
Razem Norge: Чи радієш ти тому місцю, в якому сьогодні перебуваєш? Що приносить тобі найбільше задоволення на нинішньому етапі життя?
Катаржина Костецька-Летек: Так, однозначно. Іноді мені здається, що всі попередні досвіди — і добрі, й складні — вели мене саме сюди. Найбільше задоволення сьогодні дає відчуття балансу. Я можу займатися професією, яка й досі має для мене сенс, і, водночас, мати час для родини, для себе та для захоплень. Це величезна розкіш: не мусити обирати між одним та іншим, а будувати життя на власних умовах.
Чому ти виїхала з Польщі? Чому саме до Норвегії?
Рішення про переїзд було повністю усвідомленим. Перед тим як переїхати, ми двічі були в Норвегії — ці подорожі багато що змінили. Уже після першого перебування ми знали, що це місце надовго залишиться в наших думках. Ми поверталися до Польщі з переконанням, що тут, у Норвегії, могли б жити спокійніше й ближче до природи. У Польщі нам бракувало рівноваги, тут же ми відразу відчули, що ця країна дає простір і спокій, яких ми шукали.
Який був для тебе найбільший стрес, пов’язаний зі зміною країни проживання?
Найбільший страх був пов’язаний із дітьми. Я хвилювалася, чи знайдуть вони себе в новому середовищі, чи впораються у школі й дитячому садку, чи швидко вивчать мову та знайдуть друзів. Це була відповідальність, яка тиснула на мене більше, ніж будь-які професійні виклики. Лише на другому місці був мовний бар’єр. Я знала, що, зрештою, вивчу норвезьку, але спочатку кожна розмова чи візит до установи супроводжувалися невпевненістю.
Яке було для тебе найприємніше здивування в Норвегії?
Найбільшим і найпрекраснішим здивуванням була легкість, з якою діти знайшли себе в новому світі. Уже через кілька місяців вони говорили норвезькою, мали друзів і почувалися тут, як вдома. Другим здивуванням був темп життя — спокійніший, менш нервовий, з більшим шануванням балансу. Тут після роботи можна просто… жити. Сісти разом за обід, піти на прогулянку, зупинитися на мить. Це зовсім інша якість повсякденного життя.
Дискримінація — перша асоціація?
Я не стикалася з нею напряму. Швидше, інколи мене супроводжує легке відчуття «я не звідси» — усвідомлення, що я завжди матиму інший акцент, інший досвід. Але я ніколи не зустрічала неповаги. Навпаки, відчуваю, що якщо хтось бачить у тобі залученість і пристрасть, то приймає тебе такою, якою ти є.
Як виглядає твій досвід зав’язування дружби в Норвегії? Чи знаходиш ти для цього простір?
Це вимагає часу й терпіння. Норвежці не відкриваються одразу, але коли це вже відбувається, дружба є глибокою й автентичною. Спочатку саме поляки були для мене природною підтримкою — нас об’єднував спільний досвід еміграції. З часом, завдяки роботі й дітям, я почала будувати стосунки з норвежцями. Сьогодні поруч зі мною є люди, з якими я можу ділити щоденність, сміятися, і ми допомагаємо одне одному. Це прекрасне відчуття.
Ти стоматологиня. Як розвивалася твоя професійна кар’єра після приїзду? Скільки часу минуло, перш ніж ти почала працювати за фахом?
Уже за рік після переїзду я почала працювати як стоматологиня. Це був величезний крок уперед і момент полегшення — доказ того, що виїзд мав сенс. Початок був непростим: нова мова, нові стандарти роботи, інша організація системи охорони здоров’я. Але з перспективи часу я бачу, що саме ці труднощі навчили мене гнучкості й дали велику внутрішню силу.
Які відмінності ти бачиш між роботою стоматолога в Польщі та тут?
Відмінності величезні. У Польщі робота проходить у швидкому темпі, часто під великим тиском. У Норвегії інакше. Я маю більше часу для пацієнта, менше стресу й більше відчуття безпеки. Тут цінують уважність, спокій, розмову. Я відчуваю, що можу бути не лише лікарем, а й людиною для іншої людини.
Попри, загалом, менший рівень стресу в Норвегії, твоє здоров’я почало погіршуватися.
Так, настав момент кризи. Депресія застала мене зненацька, бо з’явилася тоді, коли теоретично все було добре — спокій, стабільність, робота. Цей досвід навчив мене, що психічне здоров’я не залежить виключно від зовнішніх умов. Іноді потрібно просто зупинитися й прислухатися до себе. Саме тоді я почала шукати нові способи знаходити радість у житті — через творчість, ділення з іншими, створення чогось разом з людьми і для людей. Так народилася ідея Polka Night Fever.
Чи був у тебе момент сумніву у своїй професії або відчуття вигорання?
Так, багато разів. Бували моменти, коли я відчувала, що стоматологія мене перевантажує, що забирає радість замість того, щоб її давати. Але сьогодні я знаю, що проблемою була не сама робота, а брак балансу. Коли я знайшла простір для інших речей — родини, захоплень, творення — повернулося й задоволення від професії.
Чи є хтось, хто тебе підтримує, хтось, на кого ти завжди можеш розраховувати?
Так. Моя родина — це мій найбільший фундамент: чоловік і діти. Саме вони дають мені силу, надихають, нагадують, заради чого і для кого я все це роблю. Я знаю, що навіть коли світ валиться, мені є куди повернутися.
Що ще допомагає тобі відновлювати радість життя? Чи маєш перевірені способи повернення до рівноваги?
Безумовно, природа. Тиша, ліс, море, простір — це діє на мене, як ліки. Але також і творення. Коли я можу щось створити з нуля, придумати, об’єднати людей — я відчуваю, що живу повніше. Робота в Letek&Co, де ми з Кубою (чоловіком — прим. ред.) відновлюємо індустріальні меблі, чи організація Polka Night Fever — це не просто проєкти, це мій спосіб знаходити сенс.
Жити пристрастю — це мрія кожного, хто має захоплення. Тобі це вдається.
Я навчаюся цьому щодня. Колись робота була всім моїм світом. Тепер я знаю, що захоплення так само важливі, як і обов’язки — можливо, навіть важливіші. Завдяки їм, я відновлюю енергію, радість, відчуття впливу на власне життя. Сьогодні дедалі частіше можу сказати, що справді живу в злагоді із собою.
Розкажи, звідки з’явилася ідея Polka Night Fever, яка мала величезний успіх у Крістіансанні — ви продали всі квитки!
Зі суму — за польською культурою, музикою, смаками, за тим, що об’єднує людей. Я хотіла створити подію, яка стане місцем зустрічей, простором, де поляки в Норвегії почуватимуться, як удома, а норвежці зможуть пізнати нашу культуру по-справжньому — тепло і щиро. Polka Night Fever — це не просто вечірка, це емоції, спогади, спільнота.
Чи те, чим ти займаєшся професійно або як хобі, визначає тебе як людину?
Певною мірою так, але не повністю. Професія стоматологині — це лише частина мене. Я також мама, дружина, подруга, жінка, яка любить людей і любить творити. Саме поєднання всіх цих ролей мене визначає.
Як ти закінчиш речення:
Я є…
… …щасливою жінкою у правильному місці свого життя.
