Kategorie
    • Aktualności
    • Aktywnie
    • Cecilies språk- og kulturhjørne
      • Nivå B1/B2
      • Nivå B2/C1
      • Nivå C1
    • Covid-19
    • Dzieci
    • Kulinaria
    • Kultura
      • Felieton
      • Film
      • Literatura
      • Muzyka
    • Na czasie
    • Opinia
      • Moim okiem
    • På norsk
      • Kronikk
    • Po godzinach
    • Podróże
    • Polecane
    • Polityka
    • Polityka lokalna
    • Popularne
    • Społeczeństwo
      • Historia
      • Lokalnie
      • Ludzie
      • NAV
    • Środowisko
    • Warto przeczytać
    • Wędkarstwo
    • Wybory 2021
    • Wydarzenia
    • Zdrowie
      • Kręg po kręgu
    • Українською
    Facebook Twitter Instagram YouTube
    Facebook Instagram Twitter YouTube
    Razem Norge – polska gazeta w NorwegiiRazem Norge – polska gazeta w Norwegii
    Subskrybuj
    • Kristiansand
    • Społeczeństwo
    • Dzieci
    • Aktywnie
    • Kultura
    • På norsk
    • Українською
    Razem Norge – polska gazeta w NorwegiiRazem Norge – polska gazeta w Norwegii
    Strona główna»Українською»Олена Воронцова: «Волонтерство – це поклик моєї душі»!
    Українською

    Олена Воронцова: «Волонтерство – це поклик моєї душі»!

    By Yuliia Bahniuk17 grudnia 2022Brak komentarzy5 minut czytania
    Olena Voroncova. Foto: Yuliia Bahniuk
    Udostępnij
    Facebook Twitter LinkedIn Email

    На початку грудня увесь світ відзначав День волонтера. Людини з великим серцем, того, хто за покликом душі незалежно від місцезнаходження, вкладає свою енергію, час та усі можливі ресурси для того, щоб стати опорою, підтримкою й допомогою тим, хто її потребує. Сьогодні серед украінців, які мешкають у Крістіансанні, також є ті, хто безпосередньо причетні до цього свята. «Razem» познайомить вас з однією з них – Оленою Воронцовою, головою організації «Українці в Агдері». 

    – Олено, розкажіть, будь ласка, як і з чого все починався Ваш волонтерський досвід?

    – Мій досвід як волонтерки стартував з 12 років, коли я сама почала заробляти перші власні гроші. Я допомогала дівчинці з неблагополучної й багатодітної родини, батьки якої зловживали  алкоголем. Через скрутні умови вона 5 днів на тиждень жила у інтернаті. Я намагалася максимально можливо брати участь в її житті – підгодовувала, шила одяг, возила її в зоопарк та на дитячі розваги, постійно провідувала в інтернаті. Також я надавала допомогу родині в Придністров’ї (невизнана республіка ПМР), де мати – хвора на СНІД, а син (мій хрещеник) – теж має цю хворобу. Окрім того, ще задовго до війни у мене була українська група, де ми з іншими дівчатами зі всієї  України організували колективну скарбничку, скидалися грошима та закуповували нужденим продукти й медичні препарати. Можна сказати, що я все життя комусь допомагаю, волонтерю. Це поклик моєї душі!

    – На Вашу думку, чому Вам так  «відгукнувся»  власне шлях волонтерства? 

    – Насправді – маю зізнатися, що допомагаючи іншим, я також отримую велике задоволення! І ще одне – людям, які щось просять я часто не вмію відповісти «ні». 

    Olena Voroncova, Sylwia Balawender (Razem=Sammen). Foto: S. Balawender

    – Нищівна війна триває в Україні уже понад 9 місяців. Поділіться, що за цей час організації, яку Ви очолюєте, вдалося досягти?

    – На початку війни ми усі були розгублені і не знали, що робити. Тут, у Аґдері, я була знайома  максимум з 15-20 українцями. Але нам пощастило, адже польська діаспора  організувала нам першу демонстрацію-зустріч з біженцями (за що ми їй дуже вдячні). На цьому заході зустрілося й познайомилося багато українців. Згуртувавшись, разом ми вирішили заснувати громадську організацію, де мене обрали головою правління. Щодо конкретних справ – мені вдалося сконтактувати між собою декілька волонтерів з Норвегії, Англії з українськими благодійними фондами, з ними усіма я працювала як перекладач. Ми цілодобово сиділи в онлайні, в чаті, я «координувала» їх, бо украінські волонтери не спілкувалися іншими мовами. Я прокладала їм маршрути, перекладала усім, щоби вони знайшли і правильно зрозуміли один одного, передали допомогу. Також  шукала біженців, які хочуть евакуюватися, у норвезькі машини, аби вони не поверталися пустими. З кожною родиною була на зв’язку – координувала – хто, де, як їде, кого забирати. Люди, яким я допомагала – всі абсолютно не знайомі. Було важко. Але воно того варто. Бо багатьох вдалося евакуювати в безпечні місця. Приємно, що одна з родин навіть потім приїзджала з квітами до Крістіансанду зустрітися. Окремо згадаю про інший напрямок роботи – коли люди почали більш активно прибувати, норвезька система була невідлаштована. Ми достеменно не знали, на що українці мають право, як їх селитимуть, які соцгарантіі надаватимуться тощо. І тому саме весною ми присвятили багато часу зустрічам з представниками норвезької влади, з NAV, UDI, IMDI, благодійними організаціями та іншими, щоб посприяти у вирішенні організаційних питань й відлаштуванні системи. Одночасно окремим напрямком велася інформаційно-просвітницька допомога для біженців – де і як їм  знайти потрібну інформацію, куди звернутися тощо. Також ми шукали і знаходили  можливості співпраці з благодійниками щодо забезпечення новоприбулих одягом, взуттям та побутовими речами. Якраз на цей час, на жаль, випало й моє особисте випробування – хвороба. Але навіть знаходячись у лікарні, під крапельницями, я намагалася не полишати почате, розуміючи трагедію й безвихідь, у яку попали мої колишні співвітчизники. Водночас паралельно з роботою для біженців у середині країни, систематично  проводилися збори коштів та гуманітарної допомоги, яка направляється з Норвегії до України. Зокрема, ми організували концерт гурту «Скай», який дався доволі важкою ціною. Адже щоб оплатити приїзд артистів, я брала кредит на 50 тисяч крон. На щастя, захід пройшов успішно й значну частину коштів від прибутку було перераховано до благодійного фонду Сергія Притули.  До слова, ми також збирали й продовжуємо збирати кошти, автівки, теплий одяг, генератори тощо на потреби ЗСУ та конкретних їх підрозділів. Час від часу організовуються  благодійні аукціони, ярмарки й продажі, гроші від продажу яких ідуть на благодійність. Одним словом, я, як голова громадської  організації разом з моєю командою, робимо максимально можливий внесок у майбутню перемогу України! 

    – І наостанок – поділіться про плани й перспективи.

    Плани- не зупинятися на досягнутому.  Ідей розмаїття: хочу організувати новий збір теплих речей, взуття, ковдр, спальних мішків, ламп на батарейках, парафінових свічок, залишків від парафінових свічок та іншого. Продовжуємо збирати онлайн гроші на генератори. Плануємо домовитися з керівниками продуктових магазинів й поставити продуктові возики з переліком їжі, що не псується і яку можна буде пожертвувати, щоб потім переправляти як гумдопомогу до України. Особливий у планах – мій культурний проєкт, який наразі в стадії зародження – дім культури. Переконана, що програми, які діятимуть там, допоможуть біженцям, що доєднаються до нашої організації,  повернути гармонію і психоемоційний баланс, відновити ментальне здоров’я, знайти друзів і встановити соціальні контакти й розвивати власні таланти. Хочу, щоб там безкоштовно викладали  пілатес, танці, співи, малювання та багато інших творчих активностей для дітей.

    Udostępnij. Facebook Twitter LinkedIn Email

    Warto przeczytać

    Фредерік Шопен – поет польської свободи

    Поляки, українці, литовці та білоруси не згинають спину 

    Цивільна оборона випробовує сигнал повітряної тривоги в Норвегії 11 січня

    Zostaw kometarz Anuluj komentarz

    Jak siedzieć, to tylko tu

    Społeczeństwo 13 października 2021

    Jak siedzieć, to tylko tu? Tak, podobno Skandynawia to raj dla wszelkiej maści przestępców. Nie…

    Wjazd do Norwegii. Najnowsze zmiany

    8 października 2021

    Strajk pilotów SAS, koszmar pasażerów

    4 lipca 2022

    Oljerevolusjonen startet med polakkene

    28 lipca 2021

    Dania się otwiera

    27 stycznia 2022

    Od serca. Kobieta

    8 marca 2021

    Koronawirus – najnowsze informacje

    27 października 2021

    Szczepieni przestają się liczyć? Zmiana w sposobie rejestracji zakażeń

    31 stycznia 2022

    Polsk Quiz

    4 maja 2022

    Oslo: Policja nie wiedziała o wpisie islamisty

    9 lipca 2022

    Kristiansand: wybite szyby w szkole. Zatrzymano sprawców

    6 listopada 2022

    Szpital w Kristiansand spodziewa się większej liczby hospitalizacji

    22 listopada 2021

    Strajk Unio zakończony!

    4 czerwca 2021

    Razem czyli Sammen. Tak działamy

    15 maja 2021

    NAV wysłał na farmę dziesięciu bezrobotnych – żaden z nich nie wytrwał jednego dnia

    19 maja 2021
    Dane kontaktowe

    Polsk-Norsk Forening Razem=Sammen

    nr org. 923 205 039

    tel. +47 966 79 750 – Katarzyna
    tel. +47 968 67 210 – Sylwia

    e-mail: kontakt@razem.no

    VIPPS: #588852

    Więcej o nas »

    Ostatnio dodane

    Do Danii tylko z Kristiansand

    4 lutego 2023

    E16 zamknięta w obu kierunkach, kładka dla pieszych blokuje przejazd

    3 lutego 2023

    TOP 10 imion najchętniej nadawanych dzieciom w Norwegii i Polsce w 2022 roku

    3 lutego 2023
    Najnowsze komentarze
    • Martyna - Norweski Urząd Statystyczny chce widzieć każdy Twój paragon
    • ewa - Taras Boroweć ps. „Bulba”, przeciwnik Bandery i Rzezi Wołyńskiej
    • Katarzyna Karp - Norweskie dzieci poniżej 10 roku życia sprzedają swoje ciała online korzystając z „języka kodów”
    • Monika - Norweskie dzieci poniżej 10 roku życia sprzedają swoje ciała online korzystając z „języka kodów”
    Facebook Instagram Twitter YouTube

    Ansvarlig redaktør: Katarzyna Karp
    Adm. direktør: Sylwia Balawender
    Razem Norge arbeider etter Vær Varsom-plakatens og VVP regler for god presseskikk. Alt innhold er opphavsrettslig beskyttet.
    © 2023 Razem=Sammen | Made in Kristiansand

    Wprowadź szukaną frazę i naciśnij Enter, aby przejść do wyników wyszukiwania. Naciśnij Esc, aby anulować.