Червоні прапорці — чи можемо ми вберегтися від токсичних стосунків? Як помітити перші ознаки того, що щось йде не так і що час тікати, куди очі бачать? – пише терапевтка і сексологиня Кароліна Борковська.
Останнім часом багато говорять про фільм Войтка Смаржовського «Добрий дім». У публічному просторі знову звучить тема, яка для багатьох є не зручною, складною і обтяженою табу. Іноді стосунки зовні здаються здоровими, правильними. Часом ми справді не знаємо, чи те, що відбувається, є нормальним. Часто чую від своїх пацієнток: «Я вже сама не знаю, чи не перебільшую. Чоловік каже, що я його провокую, і що те, як він поводиться, — це через мене».
Тоді я завмираю…
Емоційні гойдалки
Кінозали переповнені, медіа киплять від дискусій. Наталія Валох, журналістка «Wysokich Obcasów», пише, що Смаржовський «перекинув стіл» і порушив важливу, але досі недооцінену тему домашнього насильства. Тему важку, незручну, можливо, досі табуйовану, хоча вона стосується тисяч людей.
Фільм я ще не бачила, але, як сексологиня, відчула обов’язок написати цю статтю великими літерами. Ким би ти не був — жінкою чи чоловіком, молодою чи старшою людиною, яка переживає насильство з боку найближчої людини, — ти маєш знати одне: ніхто не заслуговує на насильство, і заподіяння шкоди іншій людині ніколи не є виправданим.
Якщо чиясь поведінка становить повторювану модель жорстокості, гніву, вибухів, контролю, зневаги, залякування, маніпуляції, висміювання чи приниження — це насильство. Такі вчинки не є нормою, і більшість людей їх не демонструє. Ніколи.
Що насправді є насильством?
Насильство — це зловживання силою, але не лише фізичною, як думає багато хто. Це також зловживання емоційною, психологічною, економічною чи сексуальною перевагою. У стосунках, де існує значна різниця сил (батько–дитина, учитель–учень, партнер–партнерка), насильство розвивається особливо легко. Найчастіше лише через роки жертви усвідомлюють, що жили в токсичних, нездорових стосунках. У кабінеті я не раз чула: «Але ж він мене любить», «У нас були хороші моменти», «Не завжди все було погано».
Підказками для тих, хто не певен своєї ситуації, є почуття страху, сорому, приниження, уникання тем, щоб «не спровокувати», життя в напрузі, «ходіння навшпиньках», почуття провини, дезорієнтація («я божеволію?»), газлайтинг — тобто маніпуляція, що змушує сумніватися у власній пам’яті, здоровому глузді й навіть реальності. Також виникає ізоляція від близьких, контроль, а внаслідок — погіршення настрою, хаотичність, депресія.
Підсумуємо простими словами — форми насильства:
Фізичне насильство — удари, удушення, штовхання, смикання.
Психологічне насильство — маніпуляції, залякування, контроль, газлайтинг.
Вербальне насильство — образи, приниження, висміювання.
Економічне насильство — контроль грошей, відбирання зарплати, заборона працювати.
Сексуальне насильство — примус до сексу, тиск, залякування.
Соціальне насильство — ізоляція від близьких, заборона контактів.
Насильство щодо дітей чи тварин — форма залякування та контролю.
Наслідки? Втрата самооцінки, депресія, тривога, безпорадність, а в найтяжчих випадках — ризик суїциду.
Довготривалі наслідки насильства
Жертви домашнього насильства часто піддаються йому місяцями або роками. Зазвичай, все починається невинно — коментарем, докором, контролем, які ще можна виправдати. А потім усе розростається, як снігова куля.
Тривала дія насильства глибоко руйнує як жертву, так і тих, хто є цьому свідком. Варто пам’ятати, що травма зачіпає й спостерігачів. Діти, які ростуть у середовищі насильства, засвоюють його як «модель стосунків»: що любов болить, що близькість — це страх, що ніжність поєднана із загрозою.
Жінкам особливо важко зізнатися і собі, і іншим, що вони переживають насильство. Це викликає сором і почуття поразки. Часто вони чують від кривдника: «я не мав на увазі», «це був жарт», «ти перебільшуєш», «знову причепилася», «це через тебе». Кривдник мінімізує шкоду, перекладає провину, перекручує факти — але це не змінює реальності. Важливі реальні дії — регулярні й болючі.
Чому жертви залишаються? Цикл насильства
Цикл насильства пояснює, чому жертви так довго залишаються в стосунках. Це не простий механізм. Це психологічна пастка, з якої надзвичайно важко вирватися.
Все починається з дрібних зауважень, критики чи контролю — наростає напруга. Потім — фаза залякування: жертва робить усе, щоб уникнути конфлікту, «ходить навшпиньках». Далі — вибух: фізичне, сексуальне або емоційне насильство. Після цього агресор зазвичай кається, просить пробачення, пояснює себе й обіцяє змінитися. Можуть з’явитися зізнання в коханні, подарунки, ніжність — це період «медового місяця».
На жаль, він триває лише до моменту, коли напруга знову зростає. Цикл повторюється — дедалі швидше та інтенсивніше. Саме тому жертві так важко піти.
Як почувається людина, яка переживає насильство?
Часто вона живе в постійній напрузі. Уникає тем, що можуть викликати злість. Перестає довіряти собі та іншим. Почувається загубленою, самотньою, засоромленою. Віддаляється від людей. Втрачає впевненість. Вже не знає, хто вона, бо відчуває слабкість.
Але це не слабкість — це нормальна реакція психіки на систематичне руйнування.
Червоні прапорці
Якщо ти замислюєшся, чи перебуваєш у токсичних, насильницьких стосунках, але боїшся відповісти собі чесно, ось кілька підказок:
- Ти почуваєшся заляканою/заляканим?
- Уникаєш певних тем, щоб не викликати гніву?
- Маєш відчуття, що що б ти не зробив/зробила — «все буде не так»?
- Партнер/ка висміює, критикує, кричить на тебе?
- Вмовляє, що ти заслуговуєш на погане ставлення?
- Звинувачує тебе у власних вибухах і поведінці?
- Ти почуваєшся предметом, а не людиною?
- Він/вона патологічно ревнивий/ревнива чи власницький/власницька?
- Перевіряє телефон, забирає гроші, обмежує свободу?
- Погрожує твоїм близьким, тваринам, нищить твої речі?
- Примушує до сексу або шантажує?
- Каже: «якщо підеш — я накладу на себе руки»?
Усе це — червоні прапорці. Це не любов.
Вплив культури та медіа
Пишучи цей текст, я сподіваюся, що хоча б один його фрагмент допоможе тобі побачити себе й свої потреби, і — хоч я тобі цього не бажаю — червоні прапорці. Смаржовський перекинув столик, але правда в тому, що культура щодня подає насильство, як щось нормальне.
Фільми, реклама, комп’ютерні ігри чи порнографія часто нормалізують агресію щодо жінок, показуючи її як елемент еротики чи «чоловічого домінування». Деградуюча або насильницька порнографія притуплює чутливість до страждання й підвищує толерантність до сексуальної агресії. Через це жінки нерідко не впевнені, чи не перебільшують.
Варто бути пильними. Варто знати, що деякі кривдники характеризуються потребою домінувати, браком емпатії, ворожістю щодо жінок, розладами особистості, історією насильства в дитинстві, зловживанням алкоголем чи наркотиками. Це система сполучених судин.
Я пишу цей текст не для того, щоб когось налякати, а для того, щоб ти — якщо читаєш це і щось у тобі здригнулося — знав/знала, що ти не сам/не сама. Насильство не починається з удару. Воно починається з тонких сигналів, які легко ігнорувати. Але твоє життя, здоров’я та безпека важливіші за будь-які обіцянки, «вибач», чи страх перед змінами. Не потрібно доказів. Не потрібно плану. Достатньо одного кроку. Допомога існує — дозволь собі її отримати.
Допомога в Норвегії — що робити, якщо ти переживаєш насильство
1. Поліція – 112
Якщо ти в небезпеці — телефонуй негайно.
2. Лінія довіри VO-linjen – 116 006
Працює цілодобово, анонімно. Польською мовою можна отримати допомогу через перекладача.
3. Кризові центри (Krisesenter / Crisis Centre) – Bufdir
Безпечні місця для людей, які переживають насильство.
Можна прийти без направлення.
4. Психологічна та консультативна підтримка
Доступна в кризових центрах, комуні, у лікаря загальної практики.
5. Dinutvei.no
Сайт із інформацією, контактами та практичними порадами щодо дій у ситуації насильства.
Кароліна Борковська – психотравматолог, сексолог, терапевт EFT, сертифікована в ACT (терапія прийняття та відповідальності), TUS (тренінг соціальних навичок) і TSR (терапія, сфокусована на розв’язаннях), сертифікований коуч, студентка п’ятого курсу клінічної психології, викладачка йоги 500 RYT, засновниця терапевтичного кабінету в Ліллегаммері – Det gode livet.