Close Menu
  • På norsk
  • Українською
  • Wiadomości
  • Społeczeństwo
  • Kultura
  • Reportaże i wywiady
  • Zdrowie
  • Aktywnie
Kategorie
  • Aktywnie
    • Podróże
    • Sport
    • Wędkarstwo
  • Kultura
    • Felieton
    • Film
    • Literatura
    • Muzyka
  • På norsk
    • Kronikk
  • Reportaże i wywiady
  • Społeczeństwo
    • Dzieci
    • Historia
    • Kulinaria
    • Lokalnie
    • Ludzie
    • NAV
    • Opinia
    • Środowisko
  • Wiadomości
    • Polityka
      • Polityka lokalna
  • Zdrowie
    • Covid-19
  • Українською
Facebook X (Twitter) Instagram YouTube
Facebook Instagram X (Twitter) YouTube Spotify
Razem Norge – polska gazeta w NorwegiiRazem Norge – polska gazeta w Norwegii
  • På norsk
  • Українською
  • Wiadomości
  • Społeczeństwo
  • Kultura
  • Reportaże i wywiady
  • Zdrowie
  • Aktywnie
Razem Norge – polska gazeta w NorwegiiRazem Norge – polska gazeta w Norwegii
Strona główna»Українською»Ротмістр Вітольд Пілецький – доброволець з табору в Аушвіц
Українською

Ротмістр Вітольд Пілецький – доброволець з табору в Аушвіц

By Adam Cyra25 maja 2022Brak komentarzy7 minut czytania
Фото: Учасник Національного параду Пам’яті незламних воїнів з портретом Вітольда Пілецького.
Udostępnij
Facebook Twitter LinkedIn Email
Artykuł został opublikowany ponad rok temu, dlatego zawarte w nim informacje mogą być nieaktualne.

Щоб дослідити, що відбувається в концентраційному таборі Аушвіц – добровільно дозволив себе спіймати та замкнути в цьому жахливому місці. Зібрана ним інформація почала відкривати західному світові очі на німецькі злочини. Не заважаючи на так незвичайні заслуги був страчений в сталінській в’язниці 25 травня 74 роки тому. Про ротмістра Вітольда Пілецького пише доктор Адам ЦИРА.

Англійський історик Міхаель Фоот в своїй книзі «Six Faces of Courage», виданій в 1978 році, описав Вітольда Пілецького, як одну з шести найвизначніших постатей європейського руху опору в роки Другої світової війни. Не зважаючи на це багато років після війни, так само в Польщі, як і в еміграції, майже ніколи про нього не писалось. Його прізвище з’явилось в Польщі в другій половині п’ятдесятих років, коли перестали активно переслідувати колишніх солдатів Армії крайової. Справу замкнула ухвала Сенату РП з 7 травня 2008 року в справі визнання героїзму Вітольда Пілецького і повернення його постаті масову пам’ять поляків.

Вітольд Пілецький походив зі східних кресів з земської родини, яка осіла на Лідзькій землі. Народився 13 травня 1901 р. в Карелії, в глибинці царської імперії, недалеко фінського кордону, де його батько працював лісовим інспектором. Виховувався в сім’ї з живими традиціями незалежності. Дід Пілецького брав участь в січневому повстанні 1863 року, за що був засланий в Сибір. Від русифікації його вберегла мама, котра розбуджувала польського духа в своїх дітях, а також прийняла рішення про їх освіту в Вільнюсі.

В шкільні роки Пілецький був в цьому місті членом законспірованого Союзу польського скаутизму, а згодом був також активним діячом в Польський військовій організації. Перевіркою його прив’язання і посвячення Батьківщині стала участь в битвах за східні кордони ІІ Речі Посполитої в 1918-1920 роках. Брав він в них участь як скаут, захисник Вільнюса і доброволець в польсько-більшовицькій війні.

В міжвоєнний період вів спокійне життя власника земського маєтку, аби аж в воєнний період відіграти першу роль в незвичайних подіях на світову шкалу.

Був мобілізований перед вибухом Другої світової війни в вересні 1939 року, після чого став на захист Вітчизни зі званням лейтенанта кавалерії.  Після закінчення вересневої кампанії в жовтні цього ж року дістався в Варшаву і відразу включився в течію конспіраційної боротьби під псевдонімом Томаш Серафіньський. В короткому часі став співорганізатором Потаємної польської армії, котра ввійшла в склад Союзу збройної боротьби (пол. ZWZ/AK).

Це власне на хвилі цих подій літом 1940 р. виразив добровільну згоду на пропозицію свого командира майора Яна Влодаркевіча, що пробереться в концентраційний табір в Освенцимі, щоб створити там конспіраційну сітку і організувати зв’язок між Підземеллям і ув’язненими в ньому поляками, пересилати достовірні дані про злочини СС, а згодом приготувати табір до боротьби, якби була сприятлива для цього ситуація. В тому часі надалі небагато було відомо на тему умов , які панували в таборі та злочинів, які там вчинялись.

Після офіційного підтвердження цієї ідеї керівництвом, дав себе спіймати під час рейду в Жолібожі і потрапив до другого варшавського транспорту, який їхав в Освенцім. В табір потрапив в ніч з 21 на 22 вересня 1940 р.

Подібного вчинку, який свідчив про найвищий героїзм, не вчинив жоден з ув’язнених в концентраційному таборі Аушвіц. Пілецький натомість вважав, що виконує тільки військовий обов’язок.

Завдяки його присвяченню і діяльності польська військова конспірація сталась фактом, про який однак замовчувано ще довго після війни. Утворена в таборі з його ініціативи Організація військова нав’язала контакт з рухом опору, який діяв при таборі, за посередництвом котрого між іншим висилалось рапорти до Головного командування союзу збройної боротьби (пізніше перетворений в Армію крайову) в Варшаві. Згодом ця інформація передавалась в Лондон, щоби світ дізнався про нацистські злочини в концентраційному таборі Аушвіц. Сьогодні їх називають Рапортами Пілецького.

Військову конспірацію в таборі Пілецький розширив на політичні групи. Перед усім це були ув’язнені члени Національної та Польської соціалістичної партії, а пізніше долучились групи інших національностей.

Коли Пілецький потрапив до освенцімського табору, були там ув’язнені і гинули перед усім поляки. Тоді ще не існувало Концентраційного табору Аушвіц ІІ – Біркенау, тобто другої частини табору в Бжезінці, котрий тільки весною 1942 року вчинили місцем масового вбивства європейських євреїв.

В списку членів Військової організації в концентраційному таборі Аушвіц керованій ротмістром присутні видатні польські політичні діячі, наукові працівники, лікарі, офіцери Польського війська, кадети військових шкіл, скаути і католицьке духовенство, тому що освенцімський табір в 1940-1941 роках був головним місцем мучеництва польської інтелігенції, що є маловідомим у світовій історіографії.

Небезпечна втеча та подальша конспірація

Пілецький вважав, що існує можливість звільнення в’язнів, і хотів представити особисто таку пропозицію в Головному командуванні Армії крайової в Варшаві. В ніч з 26 на 27 квітня 1943 року разом із двома співв’язнями втік з табору. Однак коли прибув в Варшаву, не розділено його поглядів, що опанування табору і звільнення так великої кількості в’язнів є можливим, і йому довірено конспіраційну працю в Керівництві диверсії головного управління Армії крайової (пол. Kedyw). Фактично був зайнятий ще однією конспіраційною працею, бо весною 1944 року був визначений на одного з організаторів новоутвореної організації під назвою «НІ» (пол. «NIE»). Повинна вона була замінити Армію крайову і діяти після закінчення німецької окупації на територіях захоплених Червоною армією.

Потім чекала на нього участь в Варшавському повстанні, побут в полоні в Ламбіновицях і Мурнау, а також служба після війни в ІІ Польському корпусі генерала Владислава Андерса. В останніх місяцях 1945 року ротмістр Пілецький за радою офіцерів ІІ Відділу штабу ІІ Корпусу почав утворювати вже в несуверенній державі, де владу перейняли комуністи, інформаційну сітку і пересилку зібраних інформацій в Італію. Виконуючи довірене йому завдання, весною 1947 року був заарештований в Варшаві, а рік пізніше засуджений до смертної кари. Злочинний вирок виконано 25 травня 1948 р., незважаючи на прохання сім’ї про його помилування. Згідно з протоколом, який зберігся в актах справи, ротмістр був вбитий вистрілом в потилицю командиром екзекуційного взводу Пйотром Сметаньскім. Тіла родині не видано і ймовірно його поховали в безіменній могилі під парканом військової частини на Повонзківському цвинтарі в Варшаві.

На посмертну реабілітацію мусив чекати багато років, бо аж до 1 жовтня 1990 р., коли було анульовано виданий на нього сталінський вирок. Повинно було минути багато часу, щоб його вчинок почав проникати до загальної свідомості так само в Польщі, як і за кордоном. Посмертно, в 2006 році Пілецький отримав Ордер Білого Орла, а в 2013 р. йому підвищено звання до полковника.

Протягом останніх кількох років постаттю Пілецького цікавляться також історики з країн Заходу, з одним із них – Джеком Фервезером, я мав приємність співпрацювати під час збору інформації до його книги «Доброволець. Правдива історія таємної місії Вітольда Пілецького».

Як багато інших, з постаттю Пілецького він зіткнувся випадково, під час пізнавання історії табору в Освенцимі. «Факт, що цього типу діяльність [конспіраційна – ред.] могла провадитись в такому місці, було для мене чимось новим. Аушвіц був для мене символом остаточної жертви і страждання. Навіть уявлення, що була група осіб, яка змагалась з німецькими нацистами в центрі цього найбільшого зла, була для мене приголомшливою» – говорив.

Сьогодні книга Фервезера є однією з найчастіше читаних публікацій на Заході присвячених Пілецькому.

Постать ротмістра можна визнати за типову для покоління поляків, котре вибороло, зберегло і формувало ІІ Річ Посполиту в 1918-1939 роках. Не тільки він відзначався великою мужністю і патріотизмом, однак це власне він записався на сторінках історії, як той, котрий добровільно пішов до Аушвіц і творив там в екстремальних умовах конспірацію.

Його повна трагізму доля становить символічне узагальнення досвіду, якому було піддане це покоління в період двох тоталітаризмів. І хоча тоді воно зазнало поразки, то остаточно через своїх потомків в 1989 році перемогло.

Доктор Адам ЦИРА

ПРО АВТОРА:

Адам Цира – історик, в 1996 р. в Сілезькому університеті захистив дисертацію під назвою «Ротмістр Вітольд Пілецький (1901-1948). Життя і діяльність на тлі епохи». Працює старшим куратором в Музеї Аушвіц-Біркенау. Являється автором кільканадцяти книг та кількасот наукових статей присвячених історії концентраційного табору Аушвіц.

Udostępnij. Facebook Twitter LinkedIn Email

Powiązane

Dwa kółka, tysiące dróg. Przewodnik po Norwegii dla miłośników rowerów

Rewolucja w Norwegii: policjanci będą zawsze uzbrojeni

Zapomniany polski triumf nad Norwegią

Zostaw kometarz Anuluj komentarz

Na czasie

Sankthans, czyli Jonsok

Wiadomości 23 czerwca 2025

Jonsok to wydarzenie, które jest pewnego rodzaju pozostałością po obrzędach pogańskich. W czasach obecnych Norwegowie…

Śledztwo bez końca: Ostatni podejrzany w sprawie Lørenskog

20 czerwca 2025

Adija – córka dwóch światów

19 czerwca 2025

Rosyjscy programiści tworzyli systemy nadzoru dla Equinor – eksperci biją na alarm

18 czerwca 2025

Norwegia: wymiana prawa jazdy

17 czerwca 2025

Gjert Ingebrigtsen: Oczyszczony z zarzutów znęcania się nad dziećmi

16 czerwca 2025

REMA 1000 wycofuje produkt: natychmiast przestań go używać

15 czerwca 2025

Oslo – najmniej szczęśliwa stolica Skandynawii

13 czerwca 2025

Wypadek na Melkøya – Polak ostrzegał, teraz walczy o zdrowie

12 czerwca 2025

Tylko w Norwegii – znaczki z wycieczki

12 czerwca 2025

Otwarcie Konsulatu Honorowego RP w Kristiansand

11 czerwca 2025

Nowe próbki nasion w Globalnym Banku Nasion na Svalbardzie

10 czerwca 2025

Francuscy turyści cudem uniknęli śmierci. Dwa lata po wypadku na Lofotach sprawa nadal bez finału

9 czerwca 2025

Wystawa fotograficzna: „Od ręki do serca – sztuka ludowa” autorstwa Julii Forsberg

6 czerwca 2025

Listhaug ostrzega przed wzrostem cen paliw i „politycznym małżeństwem” partii Høyre i Ap

6 czerwca 2025
Dane kontaktowe

Polsk-Norsk Forening Razem=Sammen
nr org. 923 205 039

tel. +47 966 79 750

e-mail: kontakt@razem.no

Redakcja i współpraca »

Ostatnio dodane

Dwa kółka, tysiące dróg. Przewodnik po Norwegii dla miłośników rowerów

2 lipca 2025

Rewolucja w Norwegii: policjanci będą zawsze uzbrojeni

1 lipca 2025

Zapomniany polski triumf nad Norwegią

1 lipca 2025
Współpraca

Razem Norge jest laureatem nagrody "Redakcja medium polonijnego 2025", przyznawanej przez Press Club Polska.

Facebook Instagram X (Twitter) YouTube

Informujemy, że polsko-norweskie stowarzyszenie Razem=Sammen otrzymało za pośrednictwem Stowarzyszenie "Wspólnota Polska" dofinansowanie z Ministerstwa Spraw Zagranicznych w ramach konkursu Polonia i Polacy za Granicą 2024 – Media i Struktury. Nazwa zadania publicznego: Wsparcie działalności organizacji polonijnych w krajach skandynawskich Kwota dotacji 2024: 78,587.60 PLN w 2024 r. Całkowita wartość zadania publicznego 2024: 232 704,80 PLN Data podpisania umowy: Październik 2024 r. Wsparcie w ramach projektu dotyczy m. in. dofinansowania kosztów wynajmu pomieszczeń, ubezpieczenia, wynagrodzeń pracowników, zakupu materiałów biurowych oraz innych kosztów funkcjonowania organizacji.

Ansvarlig redaktør: Katarzyna Karp | Administrasjonssjef: Sylwia Balawender
Razem Norge arbeider etter Vær Varsom-plakatens og VVP regler for god presseskikk. Alt innhold er opphavsrettslig beskyttet.

© 2025 Razem=Sammen | Made in Kristiansand

Wprowadź szukaną frazę i naciśnij Enter, aby przejść do wyników wyszukiwania. Naciśnij Esc, aby anulować.