Close Menu
  • Wiadomości
  • Społeczeństwo
  • Kultura
  • Reportaże i wywiady
  • Zdrowie
  • Aktywnie
  • På norsk
  • Українською
  • English
Kategorie
  • Aktywnie
    • Podróże
    • Sport
    • Wędkarstwo
  • English
  • Kultura
    • Felieton
    • Film
    • Literatura
    • Muzyka
  • Ogólne
  • På norsk
    • Cecilies språk- og kulturhjørne
    • Kronikk
  • Reportaże i wywiady
  • Społeczeństwo
    • Dzieci
    • Historia
    • Kulinaria
    • Lokalnie
    • Ludzie
    • NAV
    • Opinia
    • Środowisko
  • Wiadomości
    • Polityka
      • Polityka lokalna
  • Zdrowie
    • Covid-19
  • Українською
Facebook X (Twitter) Instagram YouTube
Facebook Instagram X (Twitter) YouTube Spotify
Razem Norge – polska gazeta w NorwegiiRazem Norge – polska gazeta w Norwegii
  • På norsk
  • Українською
  • English
  • Wiadomości
  • Społeczeństwo
  • Kultura
  • Reportaże i wywiady
  • Zdrowie
  • Aktywnie
Razem Norge – polska gazeta w NorwegiiRazem Norge – polska gazeta w Norwegii
Strona główna»Українською»Ротмістр Вітольд Пілецький – доброволець з табору в Аушвіц
Українською

Ротмістр Вітольд Пілецький – доброволець з табору в Аушвіц

By Adam Cyra25 maja 2022Brak komentarzy7 minut czytania
Фото: Учасник Національного параду Пам’яті незламних воїнів з портретом Вітольда Пілецького.
Udostępnij
Facebook Twitter LinkedIn Email
Artykuł został opublikowany ponad 3 lata temu, dlatego zawarte w nim informacje mogą być nieaktualne.

Щоб дослідити, що відбувається в концентраційному таборі Аушвіц – добровільно дозволив себе спіймати та замкнути в цьому жахливому місці. Зібрана ним інформація почала відкривати західному світові очі на німецькі злочини. Не заважаючи на так незвичайні заслуги був страчений в сталінській в’язниці 25 травня 74 роки тому. Про ротмістра Вітольда Пілецького пише доктор Адам ЦИРА.

Англійський історик Міхаель Фоот в своїй книзі «Six Faces of Courage», виданій в 1978 році, описав Вітольда Пілецького, як одну з шести найвизначніших постатей європейського руху опору в роки Другої світової війни. Не зважаючи на це багато років після війни, так само в Польщі, як і в еміграції, майже ніколи про нього не писалось. Його прізвище з’явилось в Польщі в другій половині п’ятдесятих років, коли перестали активно переслідувати колишніх солдатів Армії крайової. Справу замкнула ухвала Сенату РП з 7 травня 2008 року в справі визнання героїзму Вітольда Пілецького і повернення його постаті масову пам’ять поляків.

Вітольд Пілецький походив зі східних кресів з земської родини, яка осіла на Лідзькій землі. Народився 13 травня 1901 р. в Карелії, в глибинці царської імперії, недалеко фінського кордону, де його батько працював лісовим інспектором. Виховувався в сім’ї з живими традиціями незалежності. Дід Пілецького брав участь в січневому повстанні 1863 року, за що був засланий в Сибір. Від русифікації його вберегла мама, котра розбуджувала польського духа в своїх дітях, а також прийняла рішення про їх освіту в Вільнюсі.

В шкільні роки Пілецький був в цьому місті членом законспірованого Союзу польського скаутизму, а згодом був також активним діячом в Польський військовій організації. Перевіркою його прив’язання і посвячення Батьківщині стала участь в битвах за східні кордони ІІ Речі Посполитої в 1918-1920 роках. Брав він в них участь як скаут, захисник Вільнюса і доброволець в польсько-більшовицькій війні.

В міжвоєнний період вів спокійне життя власника земського маєтку, аби аж в воєнний період відіграти першу роль в незвичайних подіях на світову шкалу.

Був мобілізований перед вибухом Другої світової війни в вересні 1939 року, після чого став на захист Вітчизни зі званням лейтенанта кавалерії.  Після закінчення вересневої кампанії в жовтні цього ж року дістався в Варшаву і відразу включився в течію конспіраційної боротьби під псевдонімом Томаш Серафіньський. В короткому часі став співорганізатором Потаємної польської армії, котра ввійшла в склад Союзу збройної боротьби (пол. ZWZ/AK).

Це власне на хвилі цих подій літом 1940 р. виразив добровільну згоду на пропозицію свого командира майора Яна Влодаркевіча, що пробереться в концентраційний табір в Освенцимі, щоб створити там конспіраційну сітку і організувати зв’язок між Підземеллям і ув’язненими в ньому поляками, пересилати достовірні дані про злочини СС, а згодом приготувати табір до боротьби, якби була сприятлива для цього ситуація. В тому часі надалі небагато було відомо на тему умов , які панували в таборі та злочинів, які там вчинялись.

Після офіційного підтвердження цієї ідеї керівництвом, дав себе спіймати під час рейду в Жолібожі і потрапив до другого варшавського транспорту, який їхав в Освенцім. В табір потрапив в ніч з 21 на 22 вересня 1940 р.

Подібного вчинку, який свідчив про найвищий героїзм, не вчинив жоден з ув’язнених в концентраційному таборі Аушвіц. Пілецький натомість вважав, що виконує тільки військовий обов’язок.

Завдяки його присвяченню і діяльності польська військова конспірація сталась фактом, про який однак замовчувано ще довго після війни. Утворена в таборі з його ініціативи Організація військова нав’язала контакт з рухом опору, який діяв при таборі, за посередництвом котрого між іншим висилалось рапорти до Головного командування союзу збройної боротьби (пізніше перетворений в Армію крайову) в Варшаві. Згодом ця інформація передавалась в Лондон, щоби світ дізнався про нацистські злочини в концентраційному таборі Аушвіц. Сьогодні їх називають Рапортами Пілецького.

Військову конспірацію в таборі Пілецький розширив на політичні групи. Перед усім це були ув’язнені члени Національної та Польської соціалістичної партії, а пізніше долучились групи інших національностей.

Коли Пілецький потрапив до освенцімського табору, були там ув’язнені і гинули перед усім поляки. Тоді ще не існувало Концентраційного табору Аушвіц ІІ – Біркенау, тобто другої частини табору в Бжезінці, котрий тільки весною 1942 року вчинили місцем масового вбивства європейських євреїв.

В списку членів Військової організації в концентраційному таборі Аушвіц керованій ротмістром присутні видатні польські політичні діячі, наукові працівники, лікарі, офіцери Польського війська, кадети військових шкіл, скаути і католицьке духовенство, тому що освенцімський табір в 1940-1941 роках був головним місцем мучеництва польської інтелігенції, що є маловідомим у світовій історіографії.

Небезпечна втеча та подальша конспірація

Пілецький вважав, що існує можливість звільнення в’язнів, і хотів представити особисто таку пропозицію в Головному командуванні Армії крайової в Варшаві. В ніч з 26 на 27 квітня 1943 року разом із двома співв’язнями втік з табору. Однак коли прибув в Варшаву, не розділено його поглядів, що опанування табору і звільнення так великої кількості в’язнів є можливим, і йому довірено конспіраційну працю в Керівництві диверсії головного управління Армії крайової (пол. Kedyw). Фактично був зайнятий ще однією конспіраційною працею, бо весною 1944 року був визначений на одного з організаторів новоутвореної організації під назвою «НІ» (пол. «NIE»). Повинна вона була замінити Армію крайову і діяти після закінчення німецької окупації на територіях захоплених Червоною армією.

Потім чекала на нього участь в Варшавському повстанні, побут в полоні в Ламбіновицях і Мурнау, а також служба після війни в ІІ Польському корпусі генерала Владислава Андерса. В останніх місяцях 1945 року ротмістр Пілецький за радою офіцерів ІІ Відділу штабу ІІ Корпусу почав утворювати вже в несуверенній державі, де владу перейняли комуністи, інформаційну сітку і пересилку зібраних інформацій в Італію. Виконуючи довірене йому завдання, весною 1947 року був заарештований в Варшаві, а рік пізніше засуджений до смертної кари. Злочинний вирок виконано 25 травня 1948 р., незважаючи на прохання сім’ї про його помилування. Згідно з протоколом, який зберігся в актах справи, ротмістр був вбитий вистрілом в потилицю командиром екзекуційного взводу Пйотром Сметаньскім. Тіла родині не видано і ймовірно його поховали в безіменній могилі під парканом військової частини на Повонзківському цвинтарі в Варшаві.

На посмертну реабілітацію мусив чекати багато років, бо аж до 1 жовтня 1990 р., коли було анульовано виданий на нього сталінський вирок. Повинно було минути багато часу, щоб його вчинок почав проникати до загальної свідомості так само в Польщі, як і за кордоном. Посмертно, в 2006 році Пілецький отримав Ордер Білого Орла, а в 2013 р. йому підвищено звання до полковника.

Протягом останніх кількох років постаттю Пілецького цікавляться також історики з країн Заходу, з одним із них – Джеком Фервезером, я мав приємність співпрацювати під час збору інформації до його книги «Доброволець. Правдива історія таємної місії Вітольда Пілецького».

Як багато інших, з постаттю Пілецького він зіткнувся випадково, під час пізнавання історії табору в Освенцимі. «Факт, що цього типу діяльність [конспіраційна – ред.] могла провадитись в такому місці, було для мене чимось новим. Аушвіц був для мене символом остаточної жертви і страждання. Навіть уявлення, що була група осіб, яка змагалась з німецькими нацистами в центрі цього найбільшого зла, була для мене приголомшливою» – говорив.

Сьогодні книга Фервезера є однією з найчастіше читаних публікацій на Заході присвячених Пілецькому.

Постать ротмістра можна визнати за типову для покоління поляків, котре вибороло, зберегло і формувало ІІ Річ Посполиту в 1918-1939 роках. Не тільки він відзначався великою мужністю і патріотизмом, однак це власне він записався на сторінках історії, як той, котрий добровільно пішов до Аушвіц і творив там в екстремальних умовах конспірацію.

Його повна трагізму доля становить символічне узагальнення досвіду, якому було піддане це покоління в період двох тоталітаризмів. І хоча тоді воно зазнало поразки, то остаточно через своїх потомків в 1989 році перемогло.

Доктор Адам ЦИРА

ПРО АВТОРА:

Адам Цира – історик, в 1996 р. в Сілезькому університеті захистив дисертацію під назвою «Ротмістр Вітольд Пілецький (1901-1948). Життя і діяльність на тлі епохи». Працює старшим куратором в Музеї Аушвіц-Біркенау. Являється автором кільканадцяти книг та кількасот наукових статей присвячених історії концентраційного табору Аушвіц.

Udostępnij. Facebook Twitter LinkedIn Email

Powiązane

„Harry Hole” już na Netfliksie. Recenzja z jednym „ale”

Wielkanoc aktywnie. Pomysły

Pracownicy ośrodka opiekuńczego nieświadomie ułatwiali popełnianie przestępstw

Zostaw kometarz Anuluj komentarz

Na czasie

Mette-Marit o Epsteinie: zostałam zmanipulowana

Społeczeństwo 25 marca 2026

W piątek 20 marca księżna koronna Mette-Marit – po siedmiu tygodniach milczenia – opowiedziała o…

Międzynarodowy Dzień Gofra – historia i ciekawostki

25 marca 2026

„Imigracyjna bomba” w duńskiej kampanii wyborczej

24 marca 2026

Uwaga, oszuści! Celują w seniorów

24 marca 2026

Po stosowaniu leków odchudzających: waga wraca szybciej niż po tradycyjnej diecie

23 marca 2026

Zbyt wiele dzieci z diagnozą ADHD

23 marca 2026

Dzieci skazanej za podwójne zabójstwo pozywają gminę Kristiansand za zaniedbania Barnevernet

22 marca 2026

Norweska poezja – najwybitniejsi twórcy na przestrzeni wieków

21 marca 2026

UE chce kontroli nad energią. Rosnący sprzeciw Norwegii

20 marca 2026

OnlyFans i lekarze  pod lupą… urzędu skarbowego – Skatteetaten

19 marca 2026

Kristiansand: artysta w centrum śledztwa narkotykowego

18 marca 2026

Pożar w Ålesund. Śmigłowce gaśnicze w akcji 

18 marca 2026

Pożar w Ålesund. Ewakuowacja ponad 200 osób

17 marca 2026

Norweski milioner Harald Undrum zginął w wypadku lotniczym

17 marca 2026

Wojna na Bliskim Wschodzie: Norwegia zyskuje 1,33 mld NOK dziennie

17 marca 2026
Dane kontaktowe

Polsk-Norsk Forening Razem=Sammen
nr org. 923 205 039

tel. +47 966 79 750

e-mail: kontakt@razem.no

Redakcja i współpraca »

Ostatnio dodane

„Harry Hole” już na Netfliksie. Recenzja z jednym „ale”

3 kwietnia 2026

Wielkanoc aktywnie. Pomysły

3 kwietnia 2026

Pracownicy ośrodka opiekuńczego nieświadomie ułatwiali popełnianie przestępstw

2 kwietnia 2026
Współpraca

Razem Norge jest laureatem nagrody "Redakcja medium polonijnego 2025", przyznawanej przez Press Club Polska.

Facebook Instagram X (Twitter) YouTube

Informujemy, że polsko-norweskie stowarzyszenie Razem=Sammen otrzymało za pośrednictwem Stowarzyszenie "Wspólnota Polska" dofinansowanie z Ministerstwa Spraw Zagranicznych w ramach konkursu Polonia i Polacy za Granicą 2024 – Media i Struktury. Nazwa zadania publicznego: Wsparcie działalności organizacji polonijnych w krajach skandynawskich Kwota dotacji 2024: 78,587.60 PLN w 2024 r. Całkowita wartość zadania publicznego 2024: 232 704,80 PLN Data podpisania umowy: Październik 2024 r. Wsparcie w ramach projektu dotyczy m. in. dofinansowania kosztów wynajmu pomieszczeń, ubezpieczenia, wynagrodzeń pracowników, zakupu materiałów biurowych oraz innych kosztów funkcjonowania organizacji.

Zadanie dofinansowane w ramach sprawowania opieki Senatu Rzeczypospolitej Polskiej nad Polonią i Polakami za granicą w 2025 roku

Ansvarlig redaktør: Katarzyna Karp | Administrasjonssjef: Sylwia Balawender
Razem Norge arbeider etter Vær Varsom-plakatens og VVP regler for god presseskikk. Alt innhold er opphavsrettslig beskyttet.

© 2026 Razem=Sammen | Made in Kristiansand

Wprowadź szukaną frazę i naciśnij Enter, aby przejść do wyników wyszukiwania. Naciśnij Esc, aby anulować.