З самого початку кожна цивілізація прагнула домінувати над іншими, своїми сучасниками. Сильніші намагалися підкорити або усунути слабших заради власної вигоди. Суперництво та бажання збільшити свій вплив чи владу є природним процесом, і ми можемо спостерігати його практично на кожному рівні життя, від окремих людей до цілих націй.
Проте коли етнічна група прагне виключити іншу на підставі відмінностей, які вона вважає спадковими та незмінними, як наприклад колір шкіри, часто приписуючи їй інші негативні характеристики, ми маємо справу з ідеологією. Це расизм.
Яскравих доказів расизму до середньовіччя ще не було знайдено. Рабство було поширеним явищем і колір шкіри чи національність не мали великого значення.
Лише в 13-14 століттях євреям почали приписувати спорідненость з дияволом і запідозрили в чаклунстві, через що до них ставилися як до нижчих і часто їх переслідували.
В епоху Відродження, європейці вийшли на інші континенти і контакти з людьми іншого кольору шкіри, культури чи релігії ставали все частішими. Ці люди порівнювали свої цивілізаційні досягнення з досягненнями інших, яких вони зустрічали на своєму шляху і часто бачачи велику прірву між ними, вони почали вважати себе кращими. Цим вирішили скористатися. Бажання легко збагатитися і поневолити підкорені народи мало певне пропагандистське виправдання. Європейці вирішили навернути язичників у християнство і шукали привід поневолити, наприклад, жителів Африки, в Біблії, трактуючи її слова так як їм зручно. Це уривок, який часто використовували работорговці:
Книга Буття
24 Прокинувся Ной від сп’яніння вином і довідався, що вчинив із ним його молодший син, 25 і сказав: « Проклятий Хаммм! Нехай буде найнижчим рабом серед своїх братів!» 26 І додав: «Благословенний Господь, Бог Симів! Нехай Хам буде слугою Сима! 27 І нехай Бог дасть Яфету велике місце, і нехай він оселиться в наметах Симових, а Хам нехай буде йому слугою».
Ніде в Біблії не написано, що Хам був чорношкірим, але бажання до панування та прибутку дозволяло не помічати цей факт. Торгівля людьми процвітала, а колір шкіри означав, що людина автоматично стає рабом, навіть прийняття християнства нічого не змінило.
У 1667 році у Вірджинії (все ще тоді під британським правлінням) був виданий указ, який дозволяв поневолення навернених чорношкірих християн через їхнє язичницьке походження, таким чином змінивши причину з релігійної на расову.
Починаючи з 17-го століття в англійській Північній Америці були прийняті закони, що забороняли змішані шлюби та дискримінували нащадків, народжених від неформальних союзів. Ці закони не говорили про це прямо, але припускали, що люди африканського походження були нижчою расою, призначеною служити білим.
В епоху Просвітництва релігійний привід відійшов на другий план, і тогочасні етнологи поділили людство на три-п’ять рас, вважаючи їх різновидами одного виду, однак наприкінці XVIII — на початку XIX ст., завдяки вченим підтримуючи рабство, почала переважати думка, що раси це окремі види.
Першим, хто побудував доктрину расизму, був французький етнолог Артюр де Гобіно.
Спираючись на псевдонаукові дані, він сформулював тезу про кращу за інші арійську расу, яка нібито походить від арійців (індоєвропейського народу) і залишилася незмінною.
Гобіно також створив теорію збереження расової чистоти, яка стала основою пізнішої євгеніки.
19 століття було століттям емансипації, імперіалізму та націоналізму, що значно сприяло до зростання ідеології расизму в США і на старому континенті. Незважаючи на законодавчі зміни в більшості західних країн, які скасовують рабство та дозволяють євреям залишати гетто, расизм навіть посилився. До колишніх рабів ставилися з презирством і переслідували в усіх сферах життя. Чорношкірі люди не мали права голосувати, що робило їх нижчим класом людей. Вони не мали рівного доступу до освіти, роботи чи навіть громадського транспорту, а пропаганда зображувала їх ненажерливими звірами, які хочуть зґвалтувати білих жінок. Результатом цих дій стало часте застосування білими закону про самосуд, що не зазнало жодних серйозних наслідків.
Розвиток культурного націоналізму, особливо в Німеччині дев’ятнадцятого століття, сприяв розвитку глибоко закодованої расистської думки. На думку німецьких ідеологів, бути євреєм у Німеччині означало не лише сповідувати іншу релігію, але класифікувалося як належність до раси протилежної арійській расі, тобто найвищої.
Влади того часу воювали за Африку та Азію (мова йшла про величезні прибутки від експлуатації цих земель і людей). Вони підтверджували свої заяви нібито науковими твердженнями про те, що європейці (а пізніше американці) мали право панувати над жителями Азії та Африки.
ХХ століття стало кульмінацією зростання расизму. Старі режими впали та з’явилися нові, деякі з них відверто расистські.
Расистська ідеологія в нацистській Німеччині досягла свого апогею. У своєму імені Німеччина очолювана Гітлером, заснована на псевдонаукових дослідженнях євгеніки та нездійсненних мріях про расу панів, яка править світом, вони намагалися знищити цілу етнічну групу. Як це не парадоксально те, що спробували німці, сприяло дискредитації наукового расизму, зокрема й у Сполучених Штатах, де він до того часу був дуже популярним.
Расизм, особливо після деколонізації Африки та Азії в повоєнні роки, почав засуджуватися (принаймні офіційно) переважною більшістю людей у всьому світі, але лише в 1960-х роках расова сегрегація була скасована в США завдяки руху громадян та за підтримки ООН. Це також було пов’язано з американським суперництвом із СРСР за серця та розуми мешканців новостворених африканських та азійських держав, оскільки расові переслідування були серйозною проблемою іміджу .
Єдиним відверто расистським режимом, який вижив після Другої світової війни була Південна Африка.
У цій країні в 1948 році були прийняті закони, що забороняють шлюб і неофіційні статеві стосунки між, як це евфемістично називали різними групами населення. Тих, хто порушував такі закони, примусово поселяли у визначені місця. Апартеїд продовжував свою одержимість расовою чистотою аж до 1989 року, але на практиці скасування сегрегації закінчилося лише після обрання Нельсона Мандели президентом Південної Африки в 1994 році.
Здавалося б, що расизм, заснований на біологічних або культурних ознаках, остаточно переможений, дивлячись на поразку нацистської ідеології в Німеччині, падіння апартеїду чи скасування расової сегрегації в США. Проте протягом сотень років це було настільки звичним явищем, що залишило величезний слід у нашому культурному коді та менталітеті.
Навіть зараз ми можемо спостерігати певні расистські прояви поведінки в нашому повсякденному житті і часто навіть не помічаємо їх, робимо це рефлекторно. Наприклад, вислів про те, що ми відстали від чорношкірих на сто років, який донедавна так часто вживали в контексті відсталості по відношенню до когось чи чогось, це вкорінений слід расизму.
Іншим прикладом расових упереджень є історія темношкірого музиканта Девіда Раяна Гарріса, який під час подорожі American Airlines із двома дітьми, мати яких біла жінка, був звинувачений стюардесою у торгівлі дітьми.
Жінка повідомила про свої підозри в поліцію і американський гітарист змушений був давати пояснення у відділку. Виникає питання, що викликало підозру у стюардеси?
Але чи расизм стосується лише білих людей?
Звичайно, ні
Наприклад, в Японії досить поширеним явищем перед деякими закладами чи ресторанами є інформація про те, що цей заклад обслуговує лише японців. Раніше ізоляціоністська Японія також забороняла змішані шлюби.
Расові заворушення в США в останні роки призвели до вражаючих результатів опитування щодо расизму. Згідно з опитуванням Yahoo/YouGov, проведеним серед 1638 дорослих американців у 2020 році, аж 73% вважають, що расизм проти білих жителів США є великою проблемою.
Як бачите расизм, на жаль, все ще скрізь є у всьому світі, незалежно від кольору шкіри і з ним потрібно боротися, тому що це зло. Однак ми повинні пам’ятати про здоровий глузд у боротьбі з расизмом, щоб ця боротьба не стала помстою. Для цього я нагадаю вам найпростіше визначення расизму:
Расизм — це свого роду упередження, засноване на расі та характеризується ставленням і переконаннями про неповноцінність людей, які належать до іншої раси.
