Розробити плани евакуації, проводити навчання, подбати про бомбосховища — все це норвезький уряд рекомендує місцевим органам влади. Однак, і на державному рівні не обходиться без проблем, як свідчить новий звіт FFI (Forsvarets forskingsinstitutt).
Норвегія має бути краще підготовлена до криз, а в найгіршому випадку, навіть, до війни. Підготовка має відбуватися також на рівні громад.
Громади відповідають за водопостачання та догляд за літніми людьми в будинках для людей похилого віку. Крім того, вони є власниками об’єктів, які під час війни можуть стати цілями для атак. Йдеться зокрема про гідроелектростанції та теплові вузли.
На жаль, у питанні кризового реагування, на думку міністра юстиції та кризової готовності Астрі Аас-Гансен, місцева влада не завжди повністю усвідомлює, що входить до сфери її компетенцій.
Тим часом, громади мають подумати про те, які працівники будуть призначені для реагування на кризові ситуації та що робити, коли перестане працювати інфраструктура.
Робота без інтернету
Не надійним є, зокрема, інтернет. Тому громади мають підготуватися до роботи в аналоговому режимі, наприклад, з використанням роздрукованих карт. Паперові карти нещодавно виявилися дуже корисними, і для цього не знадобилася, навіть, війна. Достатньо було урагану «Ганс», коли довелося керувати зруйнованими або закритими дорогами.
У рамках зміцнення кризової готовності, вдосконалюється, зокрема, функціонування на рівні окремих громад системи екстреного зв’язку. Вона має бути здатна працювати протягом багатьох годин, за відсутності мобільної мережі та електропостачання.
Публічні та приватні бомбосховища
Серйозну проблему становлять також бомбосховища — більшість із них перебуває в приватних руках. Таких сховищ в Норвегії налічується приблизно 18 тисяч, але багато з них наразі не готові до використання. До того ж, останніми роками ця кількість скорочувалася. Саме тому, минулого року норвезький парламент вирішив відновити обов’язок будівництва бомбосховищ у великих будівельних проєктах. Однак, поки що невідомо, з якого часу ці норми мають набути чинності.
Що стосується публічних бомбосховищ, їх в Норвегії налічується близько 600. Вони можуть вмістити лише 300 тисяч осіб. Є громади, де доступне лише одне публічне бомбосховище. З такою ситуацією стикаються, наприклад, мешканці громади Карасйок — другої в країні за площею. Кількість публічних бомбосховищ також останнім часом скорочувалася, а частина з тих, що існують, занепадає.
Для громад кризова готовність є великим викликом, оскільки частина з них стикається з фінансовими труднощами навіть у мирний час.
Підготовлена держава
Дослідницький інститут норвезьких збройних сил FFI звернув увагу уряду на існування низки невирішених проблем.
Однією з них є питання недостатніх запасів пального, як для наземного транспорту, так і для морського та авіаційного. Норвегія має лише один нафтопереробний завод і більшість пального імпортує. Тим часом, потреба в ньому в умовах війни може виявитися значно більшою, ніж у мирний час. У цьому контексті постає ще одна проблема, порушена авторами звіту FFI, — необхідність запровадження чіткіших механізмів пріоритизації між військовими та цивільними потребами.
Крім пального, Норвегія також імпортує більшість продовольства — брак сировини тут також є дуже проблематичним.
Іншою нагальною проблемою є питання транспорту — зокрема, з огляду на невелику кількість доступних маршрутів та обмежену кількість транспортних засобів на півночі країни.
Тому переданий уряду звіт FFI рекомендує, зокрема, створення запасів пального і продовольства та зміцнення транспортної інфраструктури. Державна влада має тут співпрацювати з бізнесом. Згідно з поточними планами уряду, такі запаси мали б вистачати на три місяці.
Держава також має підтримувати збереження вітчизняних потужностей із виробництва продовольства — підтримувати місцеві молочні заводи, бойні та млини. Тут також особлива увага приділяється потребам північної Норвегії.
Слід також зміцнити — і цей аспект з’явився у звіті — міжнародне співробітництво з союзниками з інших північних країн та ЄС.
Підготовлені громадяни
Норвежцям має допомогти громада, має допомогти держава. Але норвежці мають також допомогти собі самі.
Норвезька влада та ЗМІ нагадують, що підготовленими мають бути й самі громадяни. Кожен, хто здатен функціонувати самостійно, на випадок кризової ситуації, має подбати про запаси готівки, питної води, ліків, засобів гігієни та продуктів із тривалим терміном придатності (консерви, суха їжа) — так, щоб їх вистачило на тиждень.