Чи знаєш ти, що норвезька їжа могла б бути навіть на 20-30% дешевшою? Політики захищають місцевих виробників, запроваджуючи мита на імпортні продукти, і через це ти платиш більше.
Захист від імпорту
Норвезька аграрна політика надає значну увагу захисту місцевих виробників. Фермери отримують дотації для забезпечення країни продовольством. Крім того, імпортні продукти обкладаються митом, що робить їх значно дорожчими і, відповідно, менш привабливими.
У Норвегії діють різні тарифні ставки на окремі харчові продукти. Наприклад, мито на коров’яче молоко становить 443%, а на яловичину – 344%. На практиці це означає, що на імпортне молоко вартістю 100 крон накладається мито у розмірі 443 крони, що робить продукт у п’ять разів дорожчим.
Щодо готових страв, таких як заморожена піца чи обідні страви, мито значно нижче. Проте, навіть ця ставка допомагає захистити норвезькі продукти від конкуренції, наприклад, популярну піцу Grandiosa. Завдяки цьому, імпорт закордонної піци стає економічно невигідним.
Наслідки мита
Мито на імпортні продукти сприяє захисту норвезьких фермерів, постачальників і виробників продовольства. Завдяки цьому, зростає продаж саме місцевих товарів, адже конкуренція знижується. Норвезькі політики прагнуть таким чином досягти продовольчої самодостатності.
З іншого боку, оскільки імпортні товари дорожчі, норвезькі продукти також можуть мати вищі ціни і не змушені конкурувати із закордонною продукцією. Крім того, через мита імпорт стає менш вигідним, що значно обмежує вибір товарів.
Менша конкуренція = вищі ціни
Економісти наголошують, що захист від імпорту призводить до високих цін на продукти – як на іноземні, обкладені митом, так і на місцеві. Це відбувається тому, що мита послаблюють конкуренцію на продовольчому ринку. У результаті магазини можуть продавати товари за значно вищими цінами.
– Якщо коротко, чотиричленна сім’я може отримати додаткові витрати у розмірі 40 000 крон на рік через мита, – сказав в інтерв’ю NRK дослідник економіки з BI Bergen Івар Гаасланд. За його словами, ціни в Норвегії на 20-30% вищі, ніж у Швеції, саме через захист від імпорту.
Зрештою, саме споживачі оплачують витрати, пов’язані з норвезькою аграрною політикою. Високі мита на імпортовані продукти призводять до того, що як іноземна, так і місцева їжа стає дорожчою. У підсумку ми платимо більше за продукти.