Хто і коли може проголосувати
У понеділок, 8 вересня 2025 року пройшло голосування на парламентських виборах по всій Норвегії, яке відбувається, як і в україні, один раз на чотири роки. Обирається 169 депутатів до Стортингу (Storting), який є однопалатним парламентом.
Голосувати мають право тільки громадяни старше 18 років, які зареєстровані резидентами Норвегії. Іноземці, що не мають громадянства країни, право голосу не мають.
Після трьох років проживання у Норвегії громадяни інших країн мають право на голосування у муніципальних виборах. Для цього можно перевірити своє ім’я за адресою проживання у manntallet, чи включене воно у вибори та прийти на виборчу дільницю із посвідченням особи (водійські права, національна картка) та взяти із собою картку виборця (valgkort), яка зазвичай приходить поштою.
Результати парламентських виборів 2025
Arbeiderpartiet (Ap) 28,2% – 53 мандати
Fremskrittspartiet (Frp) 23,9% – 48 мандатів
Høyre (H) 14,6% – 24 мандати
Senterpartiet (Sp) 5,6% – 9 мандатів
Sosialistisk Venstreparti (SV) 5,5% – 9 мандатів
Rødt (R) 5,3% – 9 мандатів
Miljøpartiet De Grønne (MDG) 4,7% – 7 мандатів
Kristelig Folkeparti (KrF) 4,2% – 7 мандатів
Venstre (V) 3,6% – 3 мандати
Інші партії 4,3% – 0 мандатів
Політичні партії в Норвегії поділяються на ліві та праві. Ліві, які асоціюються з червоним кольором, отримали загалом 87 мандатів. До цього політичного табору входять: Партія Праці (Ap), Червона партія (R), Соціалістична ліва партія (SV), Партія Центру (Sp) та Партія Зелених (MDG).
Натомість норвезька права сторона, яку символізує синій колір, здобула 82 мандати. До неї належать: Партія Прогресу (Frp), Права партія (H), Християнська народна партія (KrF) та Ліберальна партія (V).
Основний конфлікт на сьогодні розгорівся між Labour та FrP які дискутують на тему майнового податку (wealth tax), перші хочуть зберегти його а другі за підтримки більшості – скасувати.
Роль королівської родини у виборах та прийнятті законів
Король Гаральд – головно церемоніальна фігура, але з конституційними обов’язками. Після виборів він призначає прем’єра, радячись із попереднім прем’єром та президентом парламенту. Також король відкриває кожну сесію парламенту, очолює раду держави та виконує офіційні церемоніальні функції.
Королівська родина не має права втручатися у виборчу політику, її роль полягає в єднанні нації, проведення церемоніальних подій та офіційних візитів на рівні держав.
Норвеги дуже люблять спостерігати за драмою, яка іноді відбувається у королівській сім’ї, та вона мало стосується законів та порядку денного у парламенті. Тут прийнято усе обговорювати публічно, особливо якщо діло стосується грошей платників податків, зазвичай усі конфлікти вирішуються у демократичній та толерантній формі.
Цінні факти
Для українців важливо пам’ятати – право брати участь у парламентських виборах мають лише громадяни країни. Законодавство у Норвегії – процес прозорий і відкритий для кожного, а роль короля є переважно церемоніальною, хоча сберігає формальні повноваження.
Щодо підпису законів – закон затверджується королем для вступу в силу, та теоретично, є право вето. Востаннє його використовували у 1905 році коли Король Оскар II (який тоді був одночасно королем Швеції та Норвегії) відмовився санкціонувати закон про створення окремого норвезького консульства. Це стало однією з ключових причин кризи, що призвела до розпаду унії зі Швецією й проголошення незалежності Норвегії у червні 1905 року.
Якщо зараз король відхиляє закон, парламент може повторно ухвалити його через 4 роки, після наступних виборів – і тоді не потрібно повторно приносити той закон на підпис короля, достатньо лише більшості в парламенті.