Культура – це сукупність звичаїв, традицій, способу життя та цінностей, які формують ідентичність кожного народу. Між Норвегією та Україною є багато відмінностей, що стосуються одягу, їжі, спілкування та проведення вільного часу. Водночас, ці розбіжності викликають цікавість до культурного обміну між нашими країнами. Впродовж тисячоліть у різних куточках світу сформувалися своєрідні культурні традиції. Раніше, до глобалізації та міжнародного єднання, у кожній країні були більш суворі устої. Але зараз, коли кордони відкриті, а літаки, автотраси та залізниці працюють за розкладом, у людей є більше можливостей подорожувати світом та обирати улюблені місця. Вважаю, що багатьох українців принаджує Норвегія, а місцеві традиції зворушують та нікого не залишають байдужим.
Одяг
Одяг є важливою частиною повсякденного життя, адже він відображає не лише естетичні вподобання, але й кліматичні умови, в яких він вживається. У Норвегії носять практичний та функціональний одяг, який відповідає суворому клімату країни. Вовна, термобілизна та водостійкий одяг – це те, що можна побачити у шафі, мабуть, кожної людини, яка живе в Норвегії. У національному костюмі (bunad) присутня вовна, бавовна, багато прикрас із срібла та чорне шкіряне взуття. Він оздоблений вишивкою та поєднує в собі всього 4 кольори – білий, червоний, чорний та зелений.
Українці одягаються більш різноманітно, в залежності від пори року та температури зовні. Також пересічного українця можна побачити з парасолькою, що не так часто використовується в Норвегії, бо тут сильний вітер, який легко її ламає. Тому тут більш популярні водонепроникні плащі, штани та взуття.
Українці влітку використовують льон та бавовну, адже в спеку це дає відчуття прохолоди на тілі. У холодні пори року вовна набула популярності лише останнім часом. Національний костюм в Україні – це вишиванка, вишита лляна чи бавовняна сорочка, яка доповнюється шароварами у чоловіків або спідницею у жінок, шкіряне взуття може бути не лише чорного, але й червоного кольору. Жінки також використовують багато прикрас на шиї та вухах, зазвичай, – це поєднання срібла та каменів, таких як червоний корал, бурштин.
Норвежці створили гарну систему, де кожен, хто має зайвий одяг, може просто прийти до супермаркету, такого як Ківі чи Куп Мега, та кинути цей одяг у велику металеву скриньку, що, зазвичай, стоїть на вулиці, або ж віднести непотрібне до секонд хенду (Bruktbutikk). Потім цей одяг перевозять у країни Африки. Секонд хенди у Норвегії існують за рахунок волонтерства, гроші, які там отримують, також витрачаються на підтримку африканських країн.
Спілкування та суспільні норми
Спілкування та мова, напевно, найвизначніший аспект культури, що відображає почуття, думки та актуальну інформацію між співрозмовниками. Норвежці дуже стримані в розмові, вони цінують особистий простір та поважають приватне життя. Я помітила, що норвежці дуже шанують прямоту, але без агресії та з позитивом. Вони не дуже люблять спілкуватися англійською, хоча використовують її у подорожах. Молоде покоління часто володіє німецькою, іспанською та французькою, бо вивчають ці мови у старших класах.
Українці висловлюють емоції і тепло в спілкуванні, що іноді відштовхує норвежців, бо сприймається, як порушення зони комфорту. Особистий простір меньше регламентується в Україні, а проста зустріч у супермаркеті легко може перерости у часову розмову за кавою. Українці цінують близькість та довіру, а дружба відіграє дуже важливу роль. Мабуть, тому ми веземо за собою сім’ї та друзів і маємо нерозривний контакт з Україною з будь-якого куточка світу.
Деякі норвежці при спілкуванні зі мною, коли мій рівень норвезької був А-2, автоматично переходили на легший і зрозуміліший діалект, за що я була дуже вдячна. Але, між собою вони спілкувалися складними реченнями, з домішком тоді ще незрозумілого мені сленгу, прислів’їв та приказок. Доречі, в Україні та Норвегії є багато схожих висловів, наприклад, норвежці кажуть – «злодій думає, що всі крадуть», а українці -«на злодієві шапка горить», чи «краще маленька рибка на столі, ніж велика у фіорді» та українське «краще синиця в жмені, ніж журавель у небі».
Але, хіба важливо, якою мовою ми спілкуємося між собою, якщо, наприклад, ми ненавидимо чи любимо один одного? Я вважаю, у кожної людини у житті є приклади, коли співрозмовники спілкуються однією мовою, але не розуміють один одного, чи навпаки – коли вони спілкуються різними мовами, але досконало розуміють, що каже співрозмовник. З цього, на мою думку, напрошується висновок: при спілкуванні важливо мати бажання розуміти та бути зрозумілим. Деякі люди відкриті і прості, а деякі складні та замкнуті, напевно, це й додає складнощів у вивченні мови, усі ми різні та бачимо світ зі свого боку.
Я чула тут, мабуть, вже сто разів від норвежців приказку про великого слона у темній кімнаті, якого торкаються люди з різних боків, та описують його, хто як відчуває – хтось каже про хвіст, а хтось про хобот, але слон один і той же, і розмовляють вони про одне велике і неосяжне з одного боку.
Взаємодія з іншими культурами
Культурні відмінності між Україною та Норвегією виявляються не лише в побуті, одязі, їжі чи спілкуванні, але й у тому, як ми мислимо та плануємо життя. Норвежці часто дотримуються балансу між особистим життям та роботою, що для українців не дуже типово. Ми любимо приходити на роботу “як на свято”, а норвежців часто можно побачити вдома у робі. Якщо в українців відзначається якась подія особистого життя, ми, зазвичай, пригощаємо колег та відзначаємо на роботі, робимо подарунки один одному.
Пам’ятаю, як одного разу в Норвегії, я запропонувала своїй колезі по роботі збирати символічні 20 крон на кожен день народження співробітників, та дарувати квіти чи шоколад, на що вона відповіла, що це зайвий клопіт і хтось повинен постійно за це відповідати та це незручно.
Ці відмінності жодним чином не роблять одну культуру кращою за іншу. Навпаки – це можливість для культурного обміну та навчання. Культурні відмінності відображають історію, соціальні обставини, клімат та цінності кожної нації. Норвежці цінують систематичність, практичність та стабільність, натомість українці – емоційність, гостинність та винахідливість. Головне – визнання та сприйняття відмінностей, шанування традицій, співчуття та повага один до одного.