Хто такі саами? Зазвичай ми асоціюємо їх із загадковим народом, що живе в північних районах Скандинавії. Такі колоритні індіанці з північними оленями, крім кількох цікавинок про них, які циркулюють в інтернеті, більшість із нас знають дуже мало про саамів.

Я спробую пояснити їхню історію, яка була не простою.

Тацит та передісторія

Так, саме римський історик Тацит вперше написав про саамів у 98 році нашої ери у своїй праці «Германія». М’яко кажучи, це була не дуже схвальна думка але я процитую її фрагмент:

 «…дивна глушина, гидка бідність: ні зброї, ні коней, ні дому; «на їжу — трава, на одяг — шкура, на ній земля».

Однак на мій погляд Тацит погано знав саамів, оскільки він не згадав ні північних оленів ні той факт, що цей народ жив у північних районах протягом 10 000 років.

Присутність народу комса (названого на честь гори в Альті, де були знайдені артефакти) предків нинішніх саамів, підтверджується археологічними розкопками, хоча самі вчені в цьому абсолютно не впевнені. Вони прийшли, звісно, ​​я не маю на увазі археологів, на північ Скандинавії на початку голоцену, тобто в період значного потепління клімату.

Комса (саами) які вели збирально-кочовий спосіб життя, не залишили багато слідів. Кам’яні будівлі, знаряддя праці та предмети з кісток, були використані для полювання та риболовлі. Пізніше саами використовували предмети зі сплаву заліза і міді.

Відомо також, що у важкі часи вони створювали групи, полювали та ділили здобич. Однак у виду homo sapiens є певна внутрішня потреба записувати та представляти в тій чи іншій формі те, що його оточує, і тому за 4000 років до Різдва Христового якийсь талановитий саам вирішив відкрити першу художню галерею в Норвегії, а саме в сучасному місті Алта і на скелі стіни він намалював те, що на його думку було вартим, тобто стада північних оленів і людей, що йдуть за ними. Цей невідомий нині художник представив саамський побут у примітивному вигляді, хоча й у дещо зміненому вигляді культивується й сьогодні.

З часом, а на це знадобилося кілька тисяч років, саами приручили диких північних оленів. Вони також навчилися майстерно не витрачати нічого, що дали  їм ці звірі. Шкіра, м’ясо, жир, кістки, роги і кишки були необхідні людям для виживання в складних зимових умовах, в той же час саами захищали своїх північних оленів від хижаків. Донині ці люди і тварини живуть у симбіозі.

Середньовіччя

У середні віки купецькі експедиції з Європи торгували з жителями півночі, купуючи у них головним чином шкіру, з чого отримували величезні прибутки. Чоловік на ім’я Оттар описав це у своїй хроніці. Саами не вважали за краще йти в теплі краї і незважаючи на штучно створені людиною кордони, таборували в Норвегії, Швеції, Фінляндії та на півночі Росії. Були винятки згідно з легендою, записаною в сазі Стурульсона, принц Харальд Прекрасноволосий мав одружитися на прекрасній саамській жінці Снофріді та жити з нею довго та щасливо. Однак скандинавські саги зазвичай є досить слабкими історичними джерелами і ця інформація не може бути підтверджена.

Століттями стосунки між годувачами північних оленів та іншими жителями Скандинавії були майже взірцевими. Обмін товарами, думками, послугами та технологіями сприяв співіснуванню.

Однак наприкінці 18 століття становище саамів почало погіршуватися з політичних причин, що призвело до норвезькості, або іншими словами до спроб їх цивілізувати. Ця тема настільки обширина, цікава і водночас сумна, що я опишу її в окремій статті.

 Чому саами, а не лапландці?

У Польщі ми знаємо їх більше як лапландців, але ця назва є образливою для саамів. Чому?  Що ж, є кілька причин. По-перше, їх так назвали чужі, а не вони самі, що здається, нікому не подобається. Слово «lapp» означає «латка» або «шматок» норвезькою та шведською мовами, що є образливим для них у зв’язку з характерним саамським одягом, який складається зі зшитих шматочків тканини. Нікому не подобається, коли його називають поганою людиною, навіть за тим, у що вони одягнені.

У стародавній північно-західній Русі «lap» називали спеціальну лінійку, якою міряли шкіру під час торгівлі. Існує теорія, що торговці шкірою також називали саамів так. Точно невідомо скільки є саамів.

У Норвегії їх близько 40 тисяч, у Швеції – вдвічі менше. У Фінляндії проживає 6 тис саамів, найменше їх представництво, 2 тис осіб, проживає на Кольському півострові, що належить Росії. Сьогодні лише близько 10% саамів все ще займаються годуванням північних оленів, але вони більше не ведуть кочового способу життя і замінили традиційні лижі на снігоходи. 

Ume, pite, lule, inari, skolt, kildin, ter, akkala, kemi, nord i sør

Мова якою розмовляють саами, належить до групи фіно-угорських мов, але вона неоднорідна. Є дев’ять діалектів, які суттєво відрізняються один від одного, але треноване вухо все ж може вловити окремі слова, взяті зі скандинавських мов, вимовлені з м’яким російським акцентом. Два, Кемі та Аккала, на жаль, зараз вимерли. Якщо хтось хоче послухати цю оригінальну промову NRK P2 транслює новини саамською мовою, а вся радіопрограма Sapmi на NRK ведеться саамською меншиною та для неї.

Фото: 66 north/Unsplash

Латинським алфавітом його почали писати лише з XVII століття, але для спрощення в Росії та частині Фінляндії для запису використовують також гражданку — модифіковану кирилицю.

Цікавим фактом є те, що саами виробили в своїй мові понад триста слів, якими називають сніг та лід. Коли і яку назву використовувати, для якого типу снігу чи льоду, швидше за все, знають лише вони.

Шамани і душі

Дохристиянські кочові люди максимально пов’язані з природою, потребували пояснення того, що для них було незрозумілим. Так у саамів виник своєрідний анімізм, або віра в душі. Погодні явища, гори, вода, земля, тварини і навіть повсякденні предмети мають силу і є природним і всюдисущим елементом життя.

У саамів також були свої шамани, які на відміну від інших  релігій, не вирізнялися у суспільстві чимось особливим — ні одягом, ні особливим ставленням. Шаманам доводилося полювати і піклуватися про свою родину і звичайно про північних оленів. Тільки у вільний час такий шаман міг входити в транс, званий подорожжю і  використовуючи барабан зі шкіри північного оленя, відвідувати інші світи і розмовляти з духами, часто просячи поради. Важливим елементом саамських вірувань і культури є Joik, тобто глибокий горловий спів. Це досить одноманітні пісні, без чіткого початку і кінця, часто співаються під акомпанемент барабанів. В даний час мотиви Joik часто використовуються в сучасній музиці, особливо в джазі. 

Visitnordkyn.com Фото: Ørjan Bertelsen

Починаючи з XIV століття, а може і раніше, були спроби навернути саамів до християнства. Нарешті цього вдалося досягти лише в 19 столітті, хоча не так, як уявляли собі тодішні євангелізатори лютеранської церкви, а саме саами прийняли лестадіанство. Це дуже консервативна гілка християнства, заснована на пієтизмі, яка серед іншого, забороняє вживання алкоголю, що в певному сенсі врятувало саамів від знищення. Цікаво, чому цю релігію не прийняли в Польщі?

Повсякденне життя сповнене символів

Національні кольори саамів: червоний, зелений, жовтий і блакитний символізують чотири елементи. На відносно молодому прапорі все ще має коло, що символізує сонце і місяць. Ці кольори можна побачити на традиційних костюмах, що складаються з шкіряних штанів, туфель і широкої блузи-жакета, зшитих зі шматків тканини, підперезаних широким поясом. Характерні рогаті шапки зазвичай блакитні. Також саами виготовляють прикраси з кістки, дерева або металу, які що цікаво зазвичай мають звукоутворюючі елементи та мають подвійне призначення. Вони повинні прикрашати і водночас відлякувати злих духів.

Якщо ви коли-небудь побуваєте в північних районах, населених саамами і захочете придбати сувенір, то варто звернути увагу на знак якості «Duodjii» на них, що означає ручна робота. Саами завжди повинні були бути самодостатніми, тому виготовляли предмети повсякденного вжитку. Дерев’яні ножі, скульптури, вишиті тканини, вироби зі шкіри та валяної шерсті північного оленя для них були повсякденністю, а для нас – екзотичними предметами, які зараз сягають запаморочливих цін.

Народ саамів є найкращим прикладом контакту людини та природи, які вони практикували протягом тисячоліть.

Щоб познайомитися з нею ближче, потрібно відправитися на північ і відвідати саамський музей у Тромсе та переглянути вистави присвячені їм. Незабаром у Razem Norge ви зможете дізнатися про період переслідувань та їх наслідки, який був дуже важким для корінного населення півночі.

Стаття створена в рамках проекту Bufdir: «Протидія расизму, дискримінації та мові ворожнечі 2023»