Норвежець Oле Торстенсен, кваліфікований ремісник і столяр, їде до Польщі на два місяці, щоб дізнатися про польську культуру праці та дати відповіді на кілька питань собі та іншим читачам.
Чому багато поляків так погано організовують свою роботу в Норвегії, не роблять власних висновків і не приймають особистих власних рішень? Чому б їм не вивчити норвезьку мову та не отримати професію в Норвегії?
Майже два місяці автор проводить у Кракові, орендує невелику квартиру та намагається знайти роботу. Мало робітників, які працюють на польських будівництвах, знають англійську, тому норвежець спілкується переважно з молоддю, студентами або учнями. Після кількох спроб працевлаштуватися він заявляє, що поляку було б легше знайти роботу на будівництві в Осло, ніж норвежцю в Кракові. Його перший день на будівництві скасовується через рясний дощ, це для нього дивно і незрозуміло, як і те, що в Польщі працюють у суботу. Не знаючи польської мови, йому важко зрозуміти поставлені перед ним завдання, також він не може запитати про деталі проекту будівництва. Він приходить до висновку, що коли на будівництві немає спільної мови, кожен працює у своїй бульбашці, індивідуально, без співпраці.
Польська праця
Польська праця (Polakkarbeid) — це вираз, який часто використовують у контексті дискусій про ринок праці, міграцію та проблеми, пов’язані з працевлаштуванням іноземців.
Пишучи про польську працю, автор наголошує, що має на увазі не всі професії, які виконують поляки в Норвегії. На його думку, ця назва відноситься переважно до будівельної галузі, а також до його професії столяра.
Загалом, польська праця — це робота з низькою погодинною оплатою, для неосвічених робітників, які працюють фізично, без знання норвезької мови, часто найнятих тимчасово.
Oле Торстенсен багато разів наголошує, що він кваліфікований ремісник, який володіє норвезькою мовою. Він – високо компетентний працівник, який добре знає свою роботу, що є його перевагою на ринку праці.
Перший тиждень роботи на польській будові
Автору вдається влаштуватися на роботу на одному з будівництв Кракова. Тут він знайомиться з культурою праці та стилем життя поляків.
Перше, що справляє на нього велике враження – кожен день поляки починають з рукостискання, навіть із незнайомими людьми.
Автор знову пише, що спілкування між норвежцями та поляками на норвезькому будівництві дуже обмежене, що пов’язано з відмінностями у формах працевлаштування та незнанням поляками норвезької мови.
Попрацювавши кілька днів, він заявляє, що робочий день у Польщі однозначно задовгий. Він потоваришував з керівником будівництва, який єдиний говорить англійською. Дружина керівника доглядає за домом і дітьми, а коли чоловік повертається додому, вона подає гарячу їжу; автор порівнює її поведінку з жіночими ролями, які діяли в Норвегії 1950-х років.
Його також дивують правила охорони праці на польських будівельних майданчиках. Робітники користуються бензопилами на висоті, ніхто не носить захисних навушників, на його думку, будівництво було погано спроектоване, будматеріали розкидані всюди, всю систему роботи цього будівництва він порівнює з логікою десятирічної дитини.
Він критикує неприйнятний у Норвегії тип утеплення даху, вказує на відсутність захисних касок для працівників, робочого одягу, гумових чобіт, відсутність рукавичок для роботи з пилою, неодноразово пише про відсутність риштувань.
Попри все, він хоче побачити, як працюють поляки і як з ними співпрацювати.
Він відкриває для себе польську культуру вживання кави на будівництві. Це розчинна кава з великою кількістю цукру, яка не підходить йому, тому він приносить свою каву на роботу. А східноєвропейську культуру вживання алкоголю у вільний час вважає просто надмірним пияцтвом.
Одноразовий поляк (Engangspolakk)
Один із розділів цієї книги є вкрай проблемним і актуальним.
Engangspolakk – цей вираз у буквальному перекладі на польську мову означає одноразовий поляк.
Як пояснює автор, цей термін використовується для опису працівника зі Східної Європи, якого найняли на одноразовий контракт, а наступного року його замінить інший працівник. Один працівник для обрізки дерев, для ліпнини у ванній, для фарбування будинку.
Engangstallerken, engangsgrill, engangspolakk- одноразова тарілка, одноразовий гриль, одноразовий поляк.
‘Bare en jobb”, Ole Thorstensen
Думки норвежця про роботу в Польщі
Багато роздумів автора показують, що норвезька культура праці є вищою за польську. У норвежців гарна економіка, хоча вони не працюють 60 годин на тиждень. Вони приходять на безпечне робоче місце з будівельним риштуванням і отримують усі інструменти, необхідні для безпечної та ефективної роботи. Хороші професійні навички дорівнюють хорошій оплаті та умовам праці.
Незважаючи на перебування в Польщі, він не розумів, чому польські мігранти, які вже 10 років живуть у Норвегії, не володіють норвезькою мовою, не здобувають професійної освіти, не розвиваються. Автор також дає кілька пропозицій, які могли б вирішити проблему польсько-норвезької інтеграції. Це рівні умови працевлаштування для всіх, доступ до систематичного вивчення норвезької мови та більш доступна професійна освіта, водночас наголошує на необхідності запровадження мінімальних вимог до працевлаштування, що стосуються рівня знання мови і професійної освіти.
У мене змішані почуття після прочитання цієї книги, багато тем, які обговорюються, виставляють поляків у дуже поганому світлі. Чи можливо людині познайомитися з іноземною культурою праці в країні, де вона перебуває лише два місяці? Цікаво, чи поляк, який після 6 тижнів роботи на норвезькому будівництві напише про це книгу, яка стане такою популярною і її опублікують у газетах, навіть якщо вона буде написана норвезькою мовою? Можливо, автор — досвідчений столяр, але не досвідчений письменник. У тексті багато помилок, коли вживаються польські імена та назви вулиць.
Я не до кінця розумію зміст цієї книги. Автор хотів відповісти на багато питань, але зумів лише підкреслити перевагу норвезької культури праці над польською. Він записав свій страх щодо зростаючої конкуренції на ринку праці та своє занепокоєння щодо важливості професійної освіти. Безсумнівно, книга «Просто робота» впливає на дистанцію між норвезькими та польськими будівельниками, але точно не зменшує її.
