У певному сенсі все почалося зі стрілянини. Не однієї, а багатьох. І цілої низки подій, що за кілька років змінили те, як Скандинавія дивиться на злочинність серед неповнолітніх.
Протягом десятиліть, країни Півночі вважалися взірцем: менше покарання — більше розмови. Більше соціальної роботи, більше шансів, більше довіри, ніж контролю. Система виходила з того, що навіть молодий правопорушник — це не «проблема, яку треба ізолювати», а людина, яку можна врятувати.
Сьогодні цей образ починає руйнуватися.
Нова мова і нова політика
Група дослідників з Данії та Швеції проаналізувала політичні документи Данії, Швеції та Норвегії за останні п’ятнадцять років. Те, що вони виявили, стосується не лише права, а й мови, а отже, і способу мислення.
Висновки вражають: молодих правопорушників дедалі рідше описують як людей, втягнутих у складне середовище, і дедалі частіше — як безпосередню загрозу для суспільства.
Це тонка зміна, але з величезними наслідками. Адже, якщо хтось є «загрозою», відповіддю стає контроль. Якщо ж він є «жертвою обставин», відповіддю є допомога.
Саме на цьому роздоріжжі сьогодні стоять країни Півночі.
Усе почалося з Данії
Перший помітний поворот стався в Данії. У 2009 році, після хвилі стрілянин у великих містах, уряд запровадив перші «антигангстерські пакети». Згодом, нові пакети лише посилювали цей курс: жорсткіші закони, ширші повноваження поліції, розширення системи покарань.
Це вже не була політика, заснована виключно на превенції. Дедалі виразніше йшлося про контроль.
Дослідники зазначають, що причиною був не лише ріст злочинності. Не менш важливими стали: зміна політичного клімату, зростання відчуття небезпеки та тиск щодо швидких результатів.
Швеція: переломний момент
Швеція довго опиралася подібним змінам. Однак, хвиля насильства, пов’язаного з бандами, яка посилилася після 2019 року, змінила суспільну дискусію.
Стрілянина, вибухи, кримінальні розбірки — усе це, дедалі частіше, потрапляло в заголовки медіа і почало впливати на політику.
У 2022 році курс був помітно посилений. У центрі дебатів опинилися не лише банди, а й злочинність серед неповнолітніх. Дедалі голосніше звучать заклики знизити вік кримінальної відповідальності, а саме, з 15 років.
Норвегія — повільніше, але в тому ж напрямку
Норвегія залишається обережнішою, але не є винятком.
Приблизно до 2015 року домінувала модель, заснована на інтеграції, роботі в громадах і побудові стосунків. Поліцейські та соціальні працівники були присутні в школах, житлових районах і місцевих спільнотах.
Потім ситуація почала змінюватися.
Важливим моментом став звіт 2020 року про злочинність серед дітей і молоді, в якому її сильніше пов’язали з бандами та організованою злочинністю.
Хоча документ не став законом, його логіка проникла в подальші «антигангстерські пакети».
Контроль замість превенції
Зміни стосуються не лише поліції та кримінального права. Вони торкаються й самого розуміння профілактики.
Традиційна модель спиралася на стосунки, знайомство з молоддю, роботу з сім’ями та присутність у місцевих громадах.
Нова модель дедалі частіше базується на аналізі ризиків, даних, розвідці та швидкому реагуванні. Це може здаватися технічною зміною, але її наслідки дуже людські.
Там, де раніше головним було питання «як допомогти?», сьогодні частіше звучить інше: «як запобігти загрозі?»
Зміни, які видно у в’язницях
Ще помітнішими вони стали в пенітенціарній системі.
Дослідники звертають увагу, що ресурси, спрямовані на ресоціалізацію, скорочуються. Деякі відкриті в’язниці, орієнтовані на реабілітацію, обмежують або закривають.
Одночасно змінюється профіль ув’язнених. Зростає частка молодих чоловіків, засуджених за тяжкі злочини, часто до тривалих строків.
Система, яка колись, передусім, мала «виправляти», дедалі частіше мусить «керувати ризиками».
Глобалізація злочинності
Наприкінці цієї історії з’являється ще один важливий чинник — глобалізація злочинності.
Банди вербують молодих людей через соціальні мережі. Вони діють через кордони: в одній країні планують, в іншій виконують злочини, у третій ховаються від наслідків.
Тому, як зазначають дослідники, поліція також змінює свої структури, запроваджуючи міжнародних координаторів.
Проблема, яка колись була локальною, стала наднаціональною.
Джерело: forskning.no