Дедалі більше норвезьких муніципалітетів заявляють, що у 2026 році не приймуть жодного біженця. Згідно з попередніми даними, вже зараз бракує понад тисячу місць для реалізації загальнонаціональної мети — розселення 13 000 осіб цього року. Представники місцевого самоврядування вказують, насамперед, на скрутне фінансове становище та перевантаження місцевих державних служб.
Бракує понад тисячу місць
Норвезьке управління у справах інтеграції та різноманітності (IMDi) звернулося до 322 муніципалітетів із проханням прийняти, загалом, 13 000 біженців у 2026 році. Як повідомляє NRK, на сьогодні відповіла приблизно половина самоврядних громад. Для порівняння, минулого року в Норвегії було схвалено 11 693 заяви на возз’єднання сімей (сімейну імміграцію).
Згідно з даними Асоціації муніципалітетів Норвегії (KS), муніципалітети попросили прийняти 7 891 особу. Представники громад задекларували можливість розселення 6 778 осіб. Це означає, що бракує місць для 1 113 осіб.
«Ми не досягнемо поставленої мети на 2026 рік. Якщо потреба і надалі становитиме 13 000 осіб, це може стати серйозним викликом», — зазначила в розмові з NRK директорка з питань інтеграції в KS Ніна Гран.
Вона також підкреслила, що вже давно не було ситуації, коли розрив між потребою та рішеннями муніципалітетів був би таким великим.
Муніципалітети: «У нас немає коштів»
Деякі самоврядні громади заявляють про повне припинення прийому біженців у 2026 році. Серед них, зокрема, Сарпсборг, Фредрікстад, Лоренскуг, Ос та Люнгдал.
В Аскері місцеве відділення Партії прогресу (Frp) спочатку пропонувало повністю зупинити розселення. Зрештою, муніципальна рада погодилася прийняти 28 осіб, попри те, що IMDi рекомендувало 103.
— Ми запропонували повне припинення розселення у 2026 році. Ми повинні спочатку подбати про тих, хто вже приїхав до нас, перш ніж приймати нових людей, на інтеграцію яких у нас немає достатньо коштів, — сказала NRK Тоньє Лавік Педерсен з Frp в Аскері.
Схожі аргументи лунають і в інших громадах. Мер Байкле Ганс Блаттманн (Ap) зазначив, що адміністрація сигналізує про досягнення «межі спроможності». Своєю чергою, мер Ліллесанда Ейнар Холмер Ховен (H) підкреслив, що муніципалітети не можуть дозволити собі це в нинішній фінансовій ситуації.
Представники самоврядування звертають увагу на те, що хоча держава фінансує п’ятирічну інтеграційну програму (introduksjonsprogram), після її завершення значна частина витрат лягає безпосередньо на місцеві бюджети. Тому в таких складних умовах багато муніципалітетів надають пріоритет іншим витратам.
Великі міста кажуть «так»
Інакше ситуація виглядає у великих центрах. Осло, Ставангер та Тронхейм задекларували прийом такої кількості біженців, яка відповідає рекомендаціям IMDi. Деякі муніципалітети навіть розглядають можливість прийняти більшу кількість людей.
Ці розбіжності відображають різні фінансові та організаційні можливості самоврядування, а також неоднакову ситуацію на ринку житла та праці.
IMDi: можливе довше перебування в центрах
Директорка IMDi Лібе Рібер-Мон повідомила NRK, що термін для відповідей муніципалітетів закінчився 10 лютого, але декларації продовжують надходити.
— Якщо виявиться, що загальна кількість місць буде занадто малою, люди з наданим дозволом на проживання будуть змушені довше залишатися в центрах прийому, — зазначила вона.
В IMDi вказують, що причини відмов збігаються: тиск на місцеві державні служби, труднощі із забезпеченням житлом, а також навантаження на школи, дитячі садки та систему охорони здоров’я після інтенсивного напливу біженців в останні роки.
Суперечка про відповідальність
Деякі місцеві політики наголошують, що проблема має системний характер.
— Це питання, яке потребує уваги і на національному рівні. Фінансові рамки для муніципалітетів встановлює держава, — аргументувала представниця Frp в Аскері.
Згідно з аналізами, на які посилаються Kommunal Rapport та NRK, нинішня ситуація є однією з найскладніших з точки зору балансу між потребами та реальними рішеннями громад.
Проте остаточний підсумок можна буде підбити лише тоді, коли всі 322 муніципалітети нададуть свої позиції. Однак уже сьогодні очевидно, що реалізація мети щодо розселення 13 000 осіб у 2026 році перебуває під питанням.