З нагоди Всесвітнього дня поезії варто звернути увагу на літературу, яка протягом століть формувала ідентичність мешканців Норвегії. Норвезька поезія – від старонордичних пісень скальдів, через романтичні ідеологічні суперечки, аж до сучасних роздумів про цивілізацію – становить надзвичайну оповідь про світ, людину та природу. Це історія слів, які пережили століття і досі здатні зворушувати сучасного читача.
Едда і поезія скальдів (IX-XIII ст.)
Першою збереженою формою поезії в Норвегії та Ісландії є старонордична література, що виникла з IX століття, а в пізніші часи почала записуватися. Авторами старонордичних пісень були так звані скальди – норманські та староскандинавські співці і поети, часто невідомі за іменем.
Найвідомішим твором цього періоду є Едда – збірка пісень, що відображає увесь тодішній світ нордичної культури. Пісні оповідають про прадавні часи й є джерелом старонордичної міфології та язичницьких поглядів на мораль.
Прикладом еддичної пісні є «Пророцтво Вольви» («Völuspá»), яке торкається найуніверсальнішої теми: створення і загибелі світу. Це поема про непізнані сили, що керують світом.
Пророцтво Вольви
(фрагменти, пер. Віталій Кривоніс)
1
Почуйте мене всі
священні родини
малі та великі
Хеймдалля чада
Волієш, Вальфадре
щоб мовила Вьольва
сказання про давнє,
що я пам'ятаю.
44
Гарчить гучно Ґарм
на Ґніпахеллі,
пута порвуться,
жадібний рине.
Погляд мій мудрий
бачить далеко,
долю побідами
сильних я знаю.
45
Поміж братами
чвари почнуться,
родичі будуть
близьких убивати;
важко на світі,
наруга велика,
час меча і сокири,
тріснуть щити,
час вітрів і вовків,
доки світ не впаде,
жоден з людей
не зглянеться з інших.
47
Тремтить Іґґдрасіль,
ясен поставний,
гуде древнє древо,
йотун звільнився.
Нажахані всі
на смерті шляху,
допоки Сурта
родич поглине.
57
Сонце зчорніло,
земля кане в море,
зникають із неба
яснії зорі.
Гейзер парує,
пломінь нуртує,
жар завирує
аж до небес.
59
Бачить вона:
здіймається з моря
знову земля,
рясно зелена.
Падають води,
злітає орел,
над гребнями хвиль
рибу шукає.
64
Бачить вона —
будинок стоїть,
гарний мов сонце,
злотом сяє на Ґімлі.
Там мають жити
воїни вірні,
там же довіку
будуть щасливі.
Скальди, крім еддичної поезії, створювали й інші види пісень – на честь померлих, оспівували роди, писали обрядову лірику, любовні та гумористичні вірші. Зазвичай, вони творили для короля чи князя, а їх поезія відзначалася урочистістю та величністю.
Петтер Дасс (1647–1707)
У добу Відродження та бароко, за часів дансько-норвезької унії та Реформації, культура і література Норвегії розвивалися значно повільніше. Автори прагнули створювати норвезько-данську та народну поезію, часто у декоративному бароковому стилі. Найвизначнішим норвезьким поетом цього періоду був Петтер Дасс – пастор і теолог, що жив на півночі країни.
Головним твором Дасса є «Нордландська труба» («Nordlands Trompet») – описовий поетичний твір про топографію північної Норвегії. Він динамічно й природно описує природу та повсякденне життя місцевих жителів. Поет створював також релігійну поезію, наприклад вірш «Боже наш! Твоє дороге ім’я і честь» («Herre Gud! Ditt dyre Navn og ære»).
Боже наш! Твоє дороге ім’я і честь
(фрагмент, пер. Павло Школут)
Боже наш! Твоє дороге ім’я і честь,
Нехай славно в світі лунає,
Хай всі люди, різних станів,
Духовні та світські, у праці та трудах
Прославляють Твою честь.
Генрік Вергеланд (1808–1845) і Йоганн С. Велхавен (1807–1873)
У період романтизму європейські автори часто зверталися до національного минулого та народної культури, а поезія інтенсивно розвивалася. У Норвегії з’явилися два основні напрями, пов’язані не лише з літературою, а й з політикою – раціоналістично-емоційний під керівництвом Вергеланда та інтелігентсько-консервативний, представлений Велхавеном.
Генрік Вергеланд вважається одним із найталановитіших норвезьких поетів. Він виступав проти домінації Данії, пропагував норвезьку культуру та місцеві традиції, вбачаючи поета, як ідеологічного лідера та вчителя народу. Він брав участь у політичному та освітньому житті. Створив, зокрема, поему «Створення, Людина і Месія» («Skabelsen, Mennesket og Messias»), яка починається зі створення світу і завершується розп’яттям, воскресінням та вознесінням Ісуса, оповідаючи історію людства.
Противником Вергеланда був Йоганн Себастьян Велхавен – видатний представник інтелігенції. Поет дотримувався консервативних поглядів і підтримував культурні зв’язки з Данією та збереження традицій. Мистецтво вважав вищим та священним явищем. У рамках суперечки з Вергеландом, Велхавен опублікував сонети «Світанок Норвегії» («Norges Dæmring»), критикуючи обмеженість інтелекту своїх опонентів.
Рольф Якобсен (1907–1994)
Що стосується сучасної поезії, одним із найвідоміших творців є Рольф Якобсен. Його вірші зачіпають теми великого міста, технологій та цивілізації, поєднані з елементами природи. Поет дебютував збіркою «Земля і залізо» («Jord og jern»), що стала першим модерністським поетичним виданням. Післявоєнні твори Якобсена набувають катастрофічного та релігійного забарвлення, часто виражаючи критичне ставлення до сучасної цивілізації.
Ангел-охоронець
(пер. Кільян Галлдорссон)
Я – птах, що стукає в твоє вікно щоранку,
твій супутник, про якого ти майже не дбаєш,
квітка, що світиться для твоїх сліпих очей.
Я сяю льодовиком над лісами
і мій мідний голос лине з соборних веж.
Я – думка, що відвідує тебе вдень,
щоб раптом наповнити тебе відчуттям щастя.
Я – той, кого ти колись любив.
Йду поруч і уважно спостерігаю за тобою,
і прикладаю свої вуста до твого серця,
непомітно, бо ти про це не знаєш.
Я – твоє третє плече
і друга тінь, біла,
для якої ти не маєш милосердя,
яка, проте, вперто не хоче тебе забути.